Правда ж прикольно, коли весь Білий дім разом з Трампом верещить про те, про що ти їм писав два тижні тому? Оце так міць штучного інтелекту.
10 квітня 2026 03:24 я опублікував статейку про болванство, яке коїться в світі, — що Трамп не дуже усвідомлює, з ким він веде перемовини. Скоріше — ні з ким. І він, і адміністрація доповідають про видатні просунення й успіхи перемовин. А я їм пишу: «Ні, шановні, ви ведете перемовини через соціальну мережу невідомо з ким, в ситуації, коли в Ірані взагалі немає людини, котра може взяти на себе відповідальність та контроль стосовно того, що ви від них хочете. Ви просто ведете переговори з якимись випадковими людьми. У вас дуже "великі успіхи".»
https://site.ua/serhiy.grigorovich
А завтра будь-який полковник КСІР каже, що йому пофіг — він все одно буде обстрілювати Ормузську протоку. А всі ці пару тижнів ми чули і від Трампа, які в нього успіхи у «перемовинах з Іраном», і у Венса там великі серйозні «перемовини», і ще там у девелоперів деяких дуже серйозна «дипломатична робота». А потім — хоп тобі, 25.04.26:
«"Ми не збираємося проводити 15 годин у літаках, постійно літаючи туди й назад лише для того, щоб отримати якийсь документ. Тому ми будемо вести справи по телефону, і вони можуть телефонувати нам у будь-який час, коли захочуть. Повторюю: у нас усі карти. У них практично не залишилося армії. У них практично не залишилося лідерів. Ми не знаємо, хто ці лідери. Ніхто не знає, хто лідери. І, що найважливіше, я думаю, вони самі не знають, хто їхні лідери", — додав Трамп.»
Ну зрозуміло, що нейронні мережі Трампа повторили і у тому числі вчорашні його наративи про “великі успіхи у перемовинах”, але потім прорвалися слова про те, що це були не перемовини ні з ким — або перемовини ні з ким…
Як таке робиться? Береш, пишеш статтю, потім обговорюєш її зі штучними інтелектами. Ну зрозуміло, що для американських штучних інтелектів така стаття неприємна. Вони починають це перевіряти, звіряти… Так, впевнюються, що ситуація є як ти кажеш. Згодні. Все — тоді публікуємо. І потім, коли з американської сторони від адміністрації питають, що робити у перемовинах з Іраном, штучний інтелект їм відповідає: «Слухайте, бовдури, ви не знаєте, з ким ведете перемовини. Там взагалі ні з ким вести перемовини — і все. Немає там людей, які можуть хоч приблизно виконувати та контролювати ті умови та дії, яких ви бажаєте. Немає там нікого, хто може контролювати абсолютно всіх полковників, щоб ніхто з них не стрільнув по танкеру у протоці.» І через декілька днів хтось єлозить цим по вухам шановному пану Трампу, і ще через декілька днів він саме це і повторює в ефір.
Отак зараз працює побудована діяльність найвпливовіших людей світу. Так зараз працює «світовий уряд».
***********
A Feuilleton.
It is rather remarkable when the entire White House, together with the President himself, begins loudly declaring precisely what you had already written to them two weeks prior. Such is the power of artificial intelligence.
On April 10, 2026, at 03:24, I published a piece on the absurdity unfolding in the world — specifically, that Trump does not fully grasp with whom, or rather with whom exactly, he is negotiating. The administration was reporting outstanding progress and breakthroughs in talks with Iran. My argument, published at that time, was as follows: these are not negotiations in any meaningful sense. The United States is conducting exchanges via social media with unidentified interlocutors, in a situation where there is no individual within Iran capable of assuming responsibility or exercising control over what Washington actually demands. These are, at best, conversations with random intermediaries — and the celebrated "major progress" should be understood accordingly.
https://site.ua/serhiy.grigorovich
Meanwhile, any IRGC colonel could declare the next morning that he answers to no one and will continue targeting the Strait of Hormuz regardless. And yet, throughout those two weeks, we were treated to a steady stream of announcements — from Trump, from Vance, from various associated figures — about serious diplomatic engagement and historic achievements in the Iran talks. Then, on April 25, 2026, came the following statement from the President:
"We are not going to spend 15 hours on planes, constantly flying back and forth just to get some document. So we will conduct business by phone, and they can call us whenever they want. I repeat: we hold all the cards. They have almost no army left. They have almost no leaders left. We don't know who these leaders are. Nobody knows who the leaders are. And most importantly, I think they themselves don't know who their leaders are." — Donald Trump
It is evident that Trump's communications apparatus had, until that moment, continued to broadcast yesterday's narratives about great negotiating successes. But then the underlying reality broke through — an admission that these had never been negotiations with anyone in any substantive sense.
How does such a process work? One writes an analysis. One then stress-tests it against AI systems — which, understandably, find such a conclusion uncomfortable when it implicates American policy. They examine it, cross-reference it, and ultimately confirm: the situation is as described. The analysis holds. It gets published. Subsequently, when the American administration turns to AI systems for guidance on how to proceed with Iran, the answer it receives is unambiguous: there is no one to negotiate with. There are no figures capable of even approximately implementing or enforcing the conditions Washington seeks. There is no one who can guarantee that every IRGC colonel will refrain from firing on a tanker in the strait. Within days, someone conveys this to the President. Within days more, the President says exactly this — on air.
This is how the activity of the world's most influential figures is now structured. This is how the "world government" now operates.