Усі знайомі імена (і одор): Вітьков, Кушнер, можливо Грехем. Навіщо вони їдуть? Із чим?
Щоб зрозуміти, нам слід розглянути передісторію, те, що відбувалося і що відбувається на світовій арені. Ми постараємося згадати найважливіші події та аспекти.
Краснов перебуває на посаді вже понад 14 місяців. Він обіцяв закінчити війну в Україні «за один день». Минуло вже більше року з того часу, як Україна погодилася на безумовне припинення вогню. Краснов повністю припинив фінансову допомогу Україні — повністю ігноруючи зобов’язання США за меморандумом 1994 року, і не зробив нічого, щоб зупинити агресію Путіна. Це факти.
В цей час Краснов кілька разів: я вже втратив рахунок, обіцяв «відійти» від війни в Україні. Він припинив будь-яку допомогу. Він погрожував припинити, по суті, вкрасти гроші, які інші платили за закупівлю поставок для України. Але він так і не відійшов. Щось просто не давало йому цього зробити: що саме? Або, може, хто?
Перелічимо останні вчинки Краснова:
1. Частково скасував санкції щодо експорту російської нафти, подарувавши Путіну додаткові долари для продовження вбивств українців.
2. Погрожував припинити поставки в Україну: навіть ті, за які вже заплатили інші країни.
3. З помпезністю прийняв у Білому домі делегацію псевдо«парламенту» держави-агресора - чим підірвав міжнародну ізоляцію країни-агресора з 2014 року.
Зараз Краснов опинився в скрутному становищі в Ірані: немає ні стратегії, ні чітких цілей, ні можливості досягти суттєвого прогресу. Краснов просто застряг і, з огляду на наближення виборів, йому потрібний будь-який вихід із цього болота.
Слід нагадати, що, хоча іранський режим є тоталітарним і ворожим до України, ця війна не має жодного стосунку до інтересів України. Дії Краснова не мають жодних шансів призвести до зміни режиму, але мають усі ознаки беззаконня Путіна.
На відміну від Краснова, Україна має ясно розуміти: так, Іран це противник; але це противник сильний та компетентний. Він десятиліттями готувався як до придушення народних протестів, так і до відсічі зовнішньої агресії. Він успішно використовує ресурси та переваги яким тупі амбіції Краснова не можуть протиставити нічого. Провідні експерти очікують катастрофи якщо Краснов зважиться на наземне вторгнення до Ірану. Міжнародний престиж і статус адміністрації Краснова падають у день кілька разів. Україні шукати в цій гноївці нема зовсім чого. Великі втрати, жодних плюсів.
На цьому тлі можна з достатньою впевненістю стверджувати, що посланці їдуть з порожніми руками: зі старими, вичерпаними обіцянками, які нікому не цікаві й які ніхто не збирається виконувати. Краснов не піде. І, перебуваючи при владі, він не зробить нічого серйозного проти Путіна.
Путін щойно вкотре погрожував, що Україні доведеться покинути Донбас. У цій реальності нічого не змінилося.
Oтжe, Україна має виявляти більше впевненості та рішучості у своїй позиції.
- Путін є агресором, і лише він може зупинити цю війну.
- Жодних «компромісів» за рахунок України.
- Знищення агресивного потенціалу ворога триватиме й набиратиме обертів.
- Україна не буде втягнута у незаконні війни Краснова.
- Якщо США справді мають намір змусити Путіна припинити його злочинну війну, їм доведеться посилити тиск на його режим - а не послаблювати його, як це спостерігалося останнім часом.
Настав час чітко визначити національні суверенні інтереси нації та твердо відстоювати їх.
Зокрема, дуже уважно відстежувати «часткове», «локальнe» або «тимчасове» припинення, щоб дати агресору час відновити свої сили, тоді як для Краснова, хоч якесь досягнення. Але за рахунок України: вона програє, та й заплатить ще більше.
Але яка ж серйозна дипломатія в один бік, без зустрічних пропозицій? Якщо посланці намагатимуться втягнути Україну у війну Краснова обіцянками, то ось воно:
Україна згодна вступити на стороні Краснова, в обмеженому форматі який не ускладнить захист від агресії, що триває, за двох умов (немає не Донбас):
1. США відновлює підтримку України у повному розмірі.
2. Трамп накладає найсерйозніші санкції на режим Путіна.
Вступ відбувається рівно через два тижні після фактичної реалізації та імплементації обох пунктів.
Такі пропозиції можна обговорити.