Ось тепер я зрозумів, чому молоді "політики", віком 15 - 19 років, вийшли на протест з матюками!
https://www.facebook.com/ukrayinomania/videos/1280996167025645
А тому, що вони вигадують (саме вигадують для посилення емоційного забарвлення!) різні історії на базі окремих, розрізнених спогадів. Молоді люди не переймаються питанням «Для чого?», будуючи на емоціях свої "політичні" проекти. І… вляпуються в ситуацію, схожу на матюкальний "майдан".
1. «Для чого?»
Це питання виникло не сьогодні. Кажуть, що автором цього надзвичайно важливого для сучасної цивілізації питання є Тома Аквінський. Особливо важливим це питання є сьогодні, коли інформаційний простір перенасичений. І в більшості перенасичений не інформацією, а емоціями різного типу.
Важливим це питання є тому, що автор, перед тим, як випускати в інформаційний простір свої думки, має знайти однозначну відповідь на це питання. Однозначну, тобто, аргументовану, аби думки було важко перекрутити чи перефарбувати.
Щодо аргументів, які часто-густо беруться із спогадів. Тут важливо зрозуміти для початку ситуацію, в якій ці спогади формувалися, емоційну атмосферу.
Науковці-історики не беруть одразу на віру кожен рукопис, в якому розповідається про якусь історичну подію. А ось короткі документи, на кшталт колишнього бухгалтерського обліку (купив порося, продав вівцю, тощо) сприймаються без обговорень! Чому?
А тому, що бухгалтерська інформація є сухою інформацією без контексту. «Купив, продав, виручку заховав, аби теща лапу не наклала». І це – найбільш цінна інформація, бо вона точно ілюструє епізод із потоку часу. Зрештою, тут і контекст не потрібен, бо все і так зрозуміло…
В юридичній практиці спогади не є важливим документом, на якому можна побудувати доказову базу. Іноді навіть навпаки. Чому? На це питання була відповідь з подробицями у пості «Коли сплячий прокинеться».
І саме тому науковці не беруть одразу на віру кожен рукопис, в якому описується якась історична подія. А ось відпечатаний в глині тризуб і монета часів Московського царства є однозначною доказовою базою.
2. Похмурий "совок"
В уяві сучасників ”совки“ повстають похмурими відлюдьками з гарячковими поглядами типових вбивць, вічно п’яні і з папіроскою в гнилих зубах; в куфайках та в шапках-ушанках з “красной звєздой”. Чому?
А тому, що саме такий образ "совка" сформувався у молоді під тиском пропаганди (читайте пост «Коли сплячий прокинеться»). А пропаганда формувалася не на задокументованих аргументах, а на окремих епізодах і… спогадах, які зручно вкладалися в мотив пропагандистської кампанії. Те, що цей пропагандистський наратив може будь-якої миті розвалитися – це мало кого турбувало. А те, що ця "антисовкова" пропаганда без вагомих аргументів одного дня може бути використана проти тих же пропагандистів, в запалі та поспіху якось не подумалось.
І ось "похмурий совок" із "вкусним пломбіром" вже стукає у двері. Під Покровськом. Тільки вже як не пропагандистська ілюзія, а як похмура реальність… Та само похмура реальність, яка підказує молодим і задерикуватим написати матюки на картонках…
"Похмурим совкам" і в голову не спадало штурмувати воєнкомати, з яких відправляли на війну в Афганістан, чи стрибати в Тису. Аби наказали сунути на Європу, то "похмурі совки" мовчки посунули б на Європу, прикриваючись ядерною парасолькою. Чому?
А ось на це питання пошукайте відповідь самостійно і аргументуйте свою відповідь. Аргументи типу «боялися КГБ» не приймаються. Були й такі, які знаходили "відмазки" від армії навіть в часи буйства КГБ, але це було не масовим явищем. Так само, як не масовим явищем були і "фарцовщики", які згодом стали підприємцями, але не змогли стати бізнесменами. Хоча перші і другі згодом натягнули на себе контекст "борцунів з есесером".
А ось те, що в СССР молодих людей, які не пройшли військову службу, вважали інвалідами – то це факт. І спробуйте знайти вагомі контраргументи проти цього факту. Або ж використайте як підказку до справжнього дослідження…
3. І що далі?
Так, ви не знайшли тут відповіді на питання щодо легендарного Стуса. Бо такої мети і не було. Тут ви знайшли питання, на які самі маєте дати відповідь і більше не використовувати для своїх пропагандистських кампаній імена мучеників того часу. А що далі?
Далі варто дуже уважно вивчити літературу того періоду, про який ви намагаєтеся щось сказати чи написати. Можна і художню, але краще науково-популярну (накпоп). Яка, між іншим, в часи СССР була надзвичайно популярною, а журнали на цю тематику не купувались, а «діставались по блату»…
Так, художня література, крім пропагандистської ідеї про "героїчних борцунів-комуністів", також несе в собі емоційне забарвлення, бо інакше вона просто не буде художньою літературою. Але! Там також можна знайти зерно…
Якщо не володієте надлишком вільного часу і бережете своє психологічне здоров’я, то краще одразу зосередьте свою увагу одразу на наукпопі часів СССР. Обминайте тільки літературу від "наукового комунізму", бо цю літературу писали діди і батьки тих професійних активістів, які сьогодні вже завзято борються із "совком".
Науково-популярна література того часу була також навантажена пропагандистською риторикою. Але! Варто пам'ятати, що в часи СССР вимагалося у вступній частині обов'язково згадувати когось із "вождів", бажано тогочасних, а далі по тексту вставити якусь цитату із з'їзду чи Політбюро і... Все! Далі в науково-популярній літературі подавалися строго продумані статті. Обов'язково строго продумані та аргументовані. Чому так? А тому, що інакше неаргументований наукпоп не пропустить цензура! І саме тут цензура відігравала важливу роль, бо в наукпопі цензура вичищала зерна від полови.
І ви берете будь-який тогочасний журнал, пов'язаний з наукпопом, прибираєте згадки про "вождів", цитати з'їздів та Політбюро і спокійно читаєте думки тогочасних авторів.
Навіть академічна література, як «История УССР», очищена від пропагандистської полови, яка, між іншим, там і не приховується, а навпаки, випукло виставляється, дає багато аргументів для роздумів…
Але! Варто починати із генетики. Аби зрозуміти, як саме будуються ілюзії і яку роль ці ілюзії відіграють в житті кожної людини. Далі варто детально розібратися з тригонометрією і стереометрією, аби потім заглибитися у квантову теорію. Бо без квантової механіки уявлення про об’єктивну реальність буде обмежене …ілюзіями.