Біологічні подоби людей цілеспрямовано вбивають дітей і цивільних людей в Україні. Харків. Суми. Одеса. Запоріжжя. Кривий Ріг. Херсон. Нікополь. Знову Суми... В Херсоні та Нікополі вже відверте полювання на цивільних та дітей. Але що стоїть за цим нестримним бажанням вбивати?
Страх, як фундамент для ілюзій
24 лютого 2022 року мене розбудила дружина: «Дочка дзвонить, каже, що почалась війна». Швидко одягнувся і поспішив на роботу. Низько, майже над будинками, прогуркотіли військові гвинтокрили в сторону Гостомеля. Від Гостомеля виразно чулися вибухи і стрілянина. У дворі молода пара заштовхувала в автомобіль якісь клунки і намагалася вгамувати переляканих дітей…
Передчуття, що війна мала початися з дня на день, настирно продиралось у свідомість з перших днів 2022 року. Та коли війна вибухнула, свідомість відмовилася сприймати цей кривавий сюжет, як реальність. Сюрреалістичний стан у свідомості посилювали порожні вулиці міста і постійна артилерійська канонада.
Ввечері, до комендантської години, вийшли з дружиною прогулятись. Під стіною коридору сиділа навпочіпках сусідка, молода жінка, і безтямно здригалася від кожного пострілу самохідної гармати, що стояла на околиці міста. Чоловік безпорадно сидів поряд, притулившись спиною до стіни. І тільки на другий день йому вдалося вмовити дружину виїхати з міста.
Через кілька днів вийшов на роботу. Самохідна гармата продовжувала гупати неподалік, але її «голос» вже не збуджував, а заспокоював. Отже, сюрреалістичний стан у свідомості поступився місцем об’єктивній реальності. Свідомість сприйняла реальність.
Першою, кого зустрів на роботі, була молода жінка, адміністратор. На правому рукаві її курточки була синя пов’язка. На моє питання знизала плечима і коротко відповіла: «Та, записалася в тероборону, а мені тільки синю пов’язку дали. Людей багато, а зброї всім не хватає».
Дві молоді жінки. Майже одного віку. І абсолютно протилежна реакція на небезпеку…
Страх. Про це генетичне явище, яке може викликати неусвідомлені дії на загрозу, написано безліч наукової і популярної літератури. Але, як з’ясувалося під тиском кривавих обставин, це генетичне явище так і залишилось в первозданному виді. І всі наукові дослідження в цьому плані виявились виключно науковими дослідженнями.
ШІ: «Реакції організму на зовнішні стимули (наприклад, загрозу) є відповіддю на об'єктивні умови навколишнього середовища. Хоча дії людини під тиском страху можуть бути неусвідомленими, суб'єктивний досвід людини щодо цих реакцій може варіюватися. Людина може усвідомлювати, що відчуває страх, але не може контролювати фізіологічні реакції. Таким чином, фізіологічні зміни, які відбуваються в організмі, можна вважати частиною об'єктивної реальності.»
Отже, як стверджує теорія еволюції, страх відіграє захисну функцію для збереження біологічного виду, а звідси, страх є частиною об’єктивної реальності… Частиною об’єктивної реальності – це важливо пам’ятати для нашого основного висновку.
Але чому наукові дослідження не поширювалися в суспільстві для «контролю цієї фізіологічної реакції»? Звісно, що повністю не можна здолати цю абсолютно природну реакцію кожного організму. Але навчитись контролювати цю «захисну функцію» можна. Впевнений. На власному досвіді.
І ось тут лежить кілька проблем. Перша – це спосіб сприйняття інформації більшістю людей. Добре і швидко свідомість засвоює те, що лежить на поверхні, що приносить задоволення і не збуджує негативних емоцій.
Наукова публікація забирає багато часу на прочитання і на переосмислення. Короткий відосик із тік-тока не напружує необхідністю переосмислення, а дає готовий ”продукт“, який легко лягає у пам’ять…
Але головна проблема – це влада. Система влади, закладена тисячі років тому, використовує страх як спосіб контролю.
Страх бути бідним. Страх втратити роботу. Страх побиття. Страх катувань. Страх смерті. А звідси – «від нас нічого не залежить»… Якщо використовувати ці інструменти тривалий час, кілька століть, то можна отримати похмуре суспільство фаталістів. Найяскравіший цьому приклад – росіяни.
На страхові тримається «право сили». А вже «право сили» народжує ілюзію всемогутності. Навіюванням страху будувалися імперії. Росія тут не виняток. Європа також. Цей механізм використовувався по всій планеті. Впродовж кількох тисячоліть.
ШІ: «Ілюзії про "вічне панування" та "новий переділ світу" можуть бути наслідком релятивістського світогляду, який не дозволяє людям об'єктивно оцінювати реальність»
Ілюзія породжує нові ілюзії
Згодом, коли в інформаційний простір почали протискуватися апокаліптичні картини вщент зруйнованих Бахмута та Авдіївки, та інших містечок Донбасу, остови вбитих дерев та місячні пейзажи на полях Землі, виникло питання: невже саме такою має бути ціна ілюзії ”відновлення російської імперії“?
Мільйони людей, які назавжди втратили свої домівки… Тисячі вбитих і покалічених діточок і цивільних… Народжений у Вільнянську хлопчик, якому росіяни дали можливість прожити на цьому світі всього два дня…
Руїни і смерть стоять за нестримним бажанням реалізувати свої ілюзії ”нового світового порядку“ зграєю дикунів у дорогих костюмах і краватках, з айфонами в руках.
Страх, який супроводжується знищенням довколишнього середовища і масовим вбивством людей, є чи не головним інструментом в досягненні поставленої мети. Вважається, що коли посіяти страх і паніку в суспільстві супротивника, то можна швидко зламати це суспільство і скорити його своїй волі.
ШІ: «Однак страх може бути розглянутий у контексті духовного життя як перешкода до довіри Богові. У християнській традиції важливо долати страх через віру, надію та любов».
І ось тут виникає дисонанс у наших роздумах… Якщо ми слідуємо за релятивістською теорією еволюції, то генетичний страх є проявом об’єктивної реальності, спрямованої на збереження біологічного виду. Якщо взяти до уваги християнську традицію…
Російський істеблішмент, в дорогих костюмах і краватках, любить постояти в церкві із свічкою в руці, перехреститися, а іноді навіть поцілувати ікону. Тобто, російський істеблішмент любить показати, що дотримується християнської традиції.
І, водночас, російський істеблішмент підштовхує російських військових до ґвалтувань і вбивств у Бучі та Ізюмі. До вбивств дітей на дитячих майданчиках. До вбивства в пологовому будинку у Вільнянську хлопчика, який прожив на цьому світі тільки два дня…
Тобто, російський істеблішмент намагається поєднати релятивістський атеїзм та християнські традиції? А дарма…
Величезні ресурси імперії створювали ілюзію «вічного панування». Величезні ресурси імперії та ілюзія «вічного панування» утворювали нову ілюзію – ілюзію «повного контролю».
Далі нагромадження ілюзій до критичної маси відбувається вже під тиском ілюзії «повного контролю». І це добре, надзвичайно яскраво ілюструється політикою росії після «жесту доброї волі»: ілюзія «успішних м’ясних штурмів», ілюзія «свого президента США», ілюзія «зіштовхнути лобами США та Китай»… До невідворотної реакції розпаду всіх ілюзій. Строго за сюжетом казки про золоту рибку.
ШІ: «Люди часто будують свої плани на основі обмежених даних або особистого досвіду, що може створити ілюзію контролю над ситуацією»
Вічний сюжет казки про золоту рибку
Історія приводить безліч прикладів краху через нехтування чи несприйняття об’єктивної реальності. Але приводить поодинокі приклади розуміння, в критичну мить, різниці між ілюзією та об’єктивною реальністю.
Пригадаємо зауваження ШІ, що неусвідомлені дії під тиском страху є тільки «частиною об’єктивної реальності». І це зауваження дуже добре корелює з …християнською традицією «долати страх через віру». У сфері …квантової механіки…
Обміркуємо це містичне, на перший погляд, і досить таки несподіване твердження. Несподіване тому, що свідомість людини звикла сприймати об’єктивну реальність виключно у формі видимого довколишнього світу. Видимого для досліджень інструментами, зробленими руками людини. А те, що не можна дослідити за допомогою інструментів, людина піддає інтерпретації згідно аналогічному мисленню. Звідси і безліч інтерпретацій Копенгагівському трактуванню квантової теорії. Звідси і нерозуміння об’єктивної реальності, яка включає в себе і те, що поки що не підлягає нашому осмисленню. Поки що…
Ми вже зробили перший крок у напрямку до переосмислення. В пості «Діалоги з ШІ: як скласти автомобіль».
І ми вже встановили фундаментальну основу, в якій будується видимий нам світ і світ, який ми досліджуємо інструментами, зробленими руками людини – це простір на межі Планка.
Простір на межі Планка не є якоюсь жорсткою конструкцією чи площиною… Але це ми обміркуємо в наступних постах.