Внучок прислав мені відосик і попросив оцінити його.
https://www.youtube.com/watch?v=8MCNK0NVdww&t=123
Перше і останнє враження – стандартна передвиборча кампанія «п’ятого президента», яка продовжується всі роки війни. Те, що дорослі політики втягують у свої брудні справи молодих людей, без досвіду життя але з купою ілюзій, – не новина. І те, що політики часто-густо використовують у своїх передвиборчих кампаніях гріхи минулого своїх опонентів – також не новина. Щоправда чомусь політики забувають свої гріхи минулого…
Молодим властиві помилки. Молодим журналістам з Ковеля також. Так складена генетика кожної людини. Практично кожна молода людина – радикал. Для молодих існує тільки чорне і біле. Інші кольори з’являться у їхній свідомості згодом. Обов’язково з’являться. Інша справа – аби не було вже пізно навіть з каяттям. І саме радикалізмом молодих користуються у своїх не досить чистих справах досвідчені політики. Тим більше, якщо політики виховані на московитський кшталт: не гребувати ніякими засобами, «ідті до конца».
Порадив внучкові не наближатися до подібного, аби не забруднитися. Взяти до уваги просту і відому всім тезу: «Життя – це як супермаркет. Бери, що хочеш. Але на виході каса». І керуватися цією дуже мудрою тезою. Бо ще жоден смертний не зумів прошмигнути повз касу… Автор цієї тези також не прошмигнув.
І особливо наголосив: вчись! Уважно спостерігай за довколишнім світом і вивчай його! Накопичуй досвід! Не поспішай з політикою до тих пір, поки не з’являться у твоїй свідомості всі кольори і відтінки нашого матеріального і прекрасного світу! Можливо, що на той час наші політики також навчаться поводити себе як люди, а не як московити.
Але прекрасним цей світ тільки ті, хто бачить його повну гармонію. Від краси бурхливої молодості і до тихої краси похилих літ. Не забруднених політичними ігрищами заради заробітку «тридцяти срібняків».
Зрештою, бурхлива молодість – це не політичні приколи, які можуть перетворити твоє життя на трагедію. На трагедію, яка тяжким хрестом будейти з тобою крізь усе життя. І тоді «Я не знав/не знала» навряд чи хтось прийме до уваги…
Сьогодні модно говорити, що молодість також має свою думку. Правильно, повинна. Мати свою думку. Але зауваж: саме свою думку!
Тепер прикинь: кожна думка, яка спрямована в русло політики, повинна мати виважену базу. Не "якусь", а саме виважену. Ти вступаєш у поле, де не детально продумані думки, кинуті в інформаційний простір, можуть потягнути за собою юридичні наслідки. Своїм необміркованим словом, сказаним в політичний ефір "по приколу", ти можеш викликати зворотну реакцію ненависті. Не тільки до людини, яку ти намагашся зацькувати... А ненависть - то вже не думка, а неконтрольована і небезпечна емоція...
Не виважена, добре необміркована думка, сказана в інформаційний простір, може перетворити тебе із "борця за справедливість" в банального заробітчанина "тридцяти срібняків"...
Тобто, ти повинен сам формувати свою думку, спираючись на знання довколишнього світу. Довколишнього світу, який зовсім не чорно-білий. На досвід...
І ось подумай, а на чому саме ґрунтується думка чи слова сказані молодою журналісткою із Ковеля? На своїх власних знаннях довколишнього світу? На здобутому досвіді? Чи може думки молодої журналістки сформовані на ілюзіях, властивих молодості? Чи розуміє журналістка з Ковеля, що сказаненею по різному сприймають знервовані ухилянти і фронтовики, втомлені боями з дикою московською ордою? Особливо фронтовики, яким зовсім не до виборчих перегонів "п'ятого президента"...
Отже, моя порада внучкові – ніколи не поспішай з висновками… Ніколи! Думай! Поспіх - шлях в нікуди.