ШІ: «Перш ніж говорити про поняття, треба зрозуміти форму, в якій це поняття існує»
Вже кілька років, чи й десятиліть, в соціальних мережах практикується поширення фоточок, відосиків і оповідочок про котиків, собачок, квіточок. Тобто, всього, що викликає позитивні емоції. На цивілізованому Заході вважається, що саме позитивні емоції формують в людині «добре і вічне»… Хто порушує тренд «позитивних емоцій», того блокують.
Для прикладу. Десь місяць тому я перекинув із Threads у Facebook інформацію про успішний контрнаступ ЗСУ під Запоріжжям і… Facebook швиденько заблокував цю інформацію з поясненням: «Ненависть і переслідування»… Далі були блокування різного типу – від поширення власноруч написаних постів до блокування можливості коментувати пости колег «по цеху».
Які емоції виникають в цю мить? Правильно! Негативні! Залишимо підозру, що у Facebook «сидять запеклі агенти кремля», а зосередимо свою увагу саме на емоціях. І поставимо перед собою просте питання: де межа між позитивними емоціями і негативними? Уточнимо питання: поширення в соціальних мережах позитивних емоцій фіксує той факт, що їх автор є витонченою і напрочуд доброю людиною?
Переглянемо соціальні мережі, в яких тусуються росіяни. Котики, собачки, цвєточки… Останні – нервоз про відсутність інтернету… Милі і напрочуд добрі люди! На п’ятому році кривавої війни з Україною.
Кілька років тому я намагався виставити у Facebook фотографію і пост про вбивство росіянами у пологовому будинку Вільнянська (біля Запоріжжя) хлопчика, який прожив на цьому світі лишень два дня… Facebook заблокував цей пост як «ненависть і переслідування».
Водночас в російському секторі Facebook відбувався масовий ажіотаж щодо кота, якого російська провідниця викинула з вагона. Зимою. В лютий мороз. Там навіть високе начальство кричало, що «приймуть міри щодо жорстокого поводження з котом». Такі милі і добрі росіяни… Коментарі потрібні?
Коментарі потрібні. Бо саме така позиція власників соціальних мереж робить підміну понять. Свідомо чи несвідомо – ще те питання.
З підміною понять з’являється не «кривава агресія Росії проти України» (поняття «росія» змушений подати з великої літери, бо соцмережі й за це можуть заблокувати під грифом «ненависть»), а вже «конфлікт між Росією і Україною». А що означає «конфлікт»? Правильно! Саме емоції диктують аборигенам соціальних мереж, розніженим котиками і цвєточками, що в конфлікті винні обидві сторони. Тобто, агресор зникає, а жертва має чимось поступитися для врегулювання «конфлікту».
Скажете, що підміна понять властива не тільки соціальним мережам? Так, це поширене явище. Навіть у науковому світі. І тут також присутні емоції («Спостерігач: поки йде війна в Ірані») https://gobova.blogspot.com/2026/03/blog-post.html
Звідси й неоднозначне сприйняття кривавої війни, яка п’ятий рік вирує в Україні. Звідси абсолютна втрата пам’яті – Україна здала свій ядерний щит за гарантії безпеки. Будапештський меморандум виявився підстилкою для російських котиків. Звідси й активізація Будапешту до союзу із закривавленою від гори трупів Росією, водночас проповідуючи «демократичні цінності»…
Коментарі потрібні. Бо саме така позиція власників соціальних мереж робить підміну понять. Свідомо чи несвідомо – ще те питання. Бо саме підміною понять легко маніпулювати свідомістю електорату, який розніжений котиками і цвєточками. Виключно позитивні емоції додають ілюзій у генетичну свідомість людини («Спостерігач: проблема з невивченими уроками») https://gobova.blogspot.com/2026/02/blog-post.html
Критична маса ілюзій провокує криваві війни. Водночас суспільство, свідомістю якого успішно маніпулюють політики, може виявитися не готовим до війни. До реальності. До складної і неприємної правди. В критичну мить людина може перетворитися на гарного і пухнастенького, але немічного котика, нездатного не тільки захистити себе, але й подбати про своє життя.
Коли форма (емоційно безпечна, «позитивна») витісняє зміст (жорстоку реальність), з’являється підміна понять. Підміна понять неминуче завершується крахом здорового глузду.