«Едут новоселы – что-то невеселы», - переінакшували в народі відому радянську пісню, і це ще були квіточки для країни, створеної ідеологією і пропагандою.
Зокрема з книжки «Мінусники: покарані простором» Тамари Вронської і Олени Стяжкіної можна довідатися також про те, як за радянських часів «карною» була не лише медицина чи законодавство з його «п’ятою графою» у паспорті, а навіть географія. Тож наразі мова про особливу категорію громадян «країни Рад», яких було визнано «соціально небезпечними» й покарано забороною селитися в низці місцевостей СРСР після примусового «видалення» з місць постійного проживання, а також відбуття покарання у системі ҐУЛАҐ.
Таким чином, «мінусники» — це вербальний та соціальний витвір радянської держави, яка через репресії, дискримінацію й контроль створювала спільноти «своїх» і «чужих», тавруючи останніх каральними методами та формуючи специфічну мову для їх позначення. Авторки книжки аналізують процес конструювання більшовицької концепції географічної ізоляції «нелояльних» і визначають логіку творення радянського простору як простору заборон.
Режимність радянських територій аналізується у книжці не лише як прояв сталінської репресивної політики, але як органічна частина функціонування тоталітарного механізму, перші оберти якого відбулися одночасно із захопленням влади більшовиками.
Тамара Вронська, Олена Стяжкіна. Мінусники: покарані простором. – К.: Темпора, 2021
Ілюстрація - Юрій Соломко