У Тлумачному словнику в. І. Даля поняття "жебрак" визначається як "до крайності бідний, убогий, неимущий; побирающийся, який живиться милостинею, хто просить милостиню". Дійсно, жебрак - це, по-перше, людина, що має надзвичайно низьке економічне становище - "до крайності бідний", по-друге, це людина, яка забезпечує себе за допомогою збору милостинь, милостині, що характеризує його соціальний стан.
Феномен жебрацтва мав свій початок ще з давніх часів і до сьогодняшнього дня. Але відношення до жебрацтва в різних країнах та в різні періоди часу змінювалося. В часи середньовиччя відношення до жебраків обумовлювалося релігійною свідомості суспільства, християнськими догматами та заповідями любові до ближнього. У Європі в XII-XIV ст. суспільство вже цілком усвідомлює загрозу жебрацтва, прийняв масовий характер, у тому числі професійного, відбувається зниження сприйняття жебраків як носіїв релігійної моралі. Потім зявляється поняття "соціальна допомога". Репресивна складова політики держави щодо жебрацтва залишається ще вагомою, але поступово відбувається усвідомлення низької ефективності боротьби з жебрацтвом виключно силовими способами. Розвиток капіталізму, економічний і соціальний прогрес, становлення громадянського суспільства, ідеологія національної солідарності та прав людини формують нові відносини "суспільство - жебрак". Відбувається повна відмова від силових методів впливу, в тому числі кримінального переслідування і примусової праці. Взагалі причини носять соціальний, економічний характер. Тепер розглянемо, як бідна людина стає жебраком, тобто живе виключно збором милостині. Головна умова - позитивне сприйняття суспільством образу жебрака - об'єкта турботи і підтримки і милостині як форми соціальної допомоги. Повинна реально існувати можливість забезпечувати своє існування збором милостині. Якщо такої можливості немає, то не буде і жебраків.
У кінцевому рахунку, саме суспільство визначає, чи допускає вона, в силу свого соціально-економічного стану, наявність шару громадян, працездатних або немічних, займаються жебрацтвом, тобто, це є соціально прийнятним чи ні, чи можна віддати перевагу в економічному аспекті збирання подаянь суспільно-корисної праці. А для непрацездатних - є суб'єктивно прийнятна альтернатива жебракування, надана товариством в особі інститутів-суб'єктів соціальної допомоги чи ні.
На сьогодняшній день відношення до жебраків неоднозначне. Більшість людей до такого явища відносяться негативно, та не готові давати милостиню. Таке відношення може бути повязане з недовірою до жебраків, бо велика кількість такого населення просто відмовляється від праці або ж прийшли до такого положення завдяки поганим звичкам.