Старшому поколінню відомий радянський мультфільм «Пригоди капітана Врунгеля», в якому була певна «система поглядів та принципів». Наприклад, у ньому є відома свого часу дитяча пісня, яку виконує артист Зіновій Гердт: «Як ви яхту назвете, так вона й попливе».
«Скандал. Непоправний скандал!»
– капітан Врунгель©.
Урок для засвоєння такий: правильна термінологія – це запорука успіху будь-якої справи та розвитку. Саме про це йдеться в блозі.
ПЕРЕДІСТОРІЯ
В будь-якій армії є доктринальні документи, що відображають систему поглядів та основні принципи розвитку чогось.
Влітку 2023-го колишній ГК #ЗСУ вимагав (№321/5278 від 31.07.23) до жовтня розробити «нову» Доктрину з військового лідерства (назвемо її доктрина №2), замінивши «стару» (доктрина №1), яка, до речі, розроблялася командою військових професіоналів та науковців впродовж 5-ти років (з 2015-го) і була подана Головним управлінням доктрин та підготовки на затвердження у кінці 2020-го.
Припущення щодо причин написання «нової» таке: у нашій армії, що воює з каZапами, зі всіма доктринальними документами (наприклад, з ідеями і принципами mission command, процедурами прийняття рішень та оформлення бойових документів, бойовою підготовкою, кар'єрного розвитку персоналу, логістики, вивчення і засвоєння уроків бойового досвіду тощо) – «все гаразд», а от з проявами лідерства на полі бою не все так добре, тому він і вирішив тоді замінити «стару» на «нову».
Це припущення підтверджено пафосом у «Стратегії розвитку військового лідерства у ЗС України» (наказ ГК ЗС України від 17.11.23 №325): «в умовах війни, набутий досвід, наявні виклики та потенційні загрози… спонукають до переосмислення та вдосконалення існуючих підходів вивчення військового лідерства в системі військової освіти та підготовки військовослужбовців ЗСУ та їх подальшого розвитку».
Чому ця «Стратегія» (пріоритети і стратегічні цілі розвитку чогось в армії) виникла першою, а не саме Доктрина №2 (сукупність ідей та поглядів щодо розвитку) – то це питання до полковників-«сервілів» зі J-1, що також потребує окремого детального аналізу. У всьому світі для того, щоб визначити пріоритети і цілі розвитку, то треба спочатку мати ідеї, але в нашому головному управлінні ГШ J-1 все навпаки. Але про це згодом.
У зв’язку з цим, Рада ГО «Український центр військового лідерства» надіслала лист генералу Лучнікову (колишньому начальнику J-1) – головному виконавцю, з розкриттям можливих загроз національній безпеці та обороні і пропозиціями оновлення документа, у зв’язку з намірами кардинально змінити погляди, ідеї та положення Доктрини №1.
Що було далі - детально описано у блозі: «ПЛЮСИ І МІНУСИ ДОКТРИНИ ВІЙСЬКОВОГО ЛІДЕРСТВА. #1 ЗМІНЮЙСЯ АБО ПОМРИ»
У січні 2024-го вже згаданий вище колишній начальник J-1, подав на підпис колишньому НГШ нову редакцію Доктрини військового лідерства у ЗСУ нафаршировану цитатами відомих, щоб ніхто не сумнівався знизу, що в ній все написано правильно і до виконання. Пропозиції з оновлення документа від ГО «УЦВЛ» було враховано частково.
Однак разом з цим, у Доктрину №2 було «впихнуто невпихуєме». Тепер розпочався активний процес імплементації її положень, перш за все – у системі підготовки командного складу. Отож з лідерством у нашій армії буде, на думку творців Доктрини №2, краще, бо все, що було до цього не «спонукало до переосмислення та вдосконалення існуючих підходів вивчення військового лідерства».
Навіть злодії і бандити засвоїли фундаментальну річ: необхідно жити і діяти «по поняттях». Однак, коли за «хатєлками» та суб’єктивним досвідом воєначальників на кшталт «відмінити страх» у мобілізованих чи «посилити відповідальність», які, зазвичай, не витримують звуків «мідних труб», перебуваючи на посадах, реалізуються ідеї і погляди без наукового обґрунтування, з некомпетентним порушенням законів та закономірностей, чомусь в ГШ завжди знаходяться клерки-сервіли здатні скліпати за ніч будь-який «доктринальний» документ і упакувати його «згідно відповідно». Тому невігластво, на жаль, поки що є трендом руйнації армії, як інституції.
ЛІКБЕЗ
Поняття – це форма мислення, яка відображає предмети в їхніх загальних та істотних ознаках. Ознаками один предмет відрізняється від іншого. Кожна істотна ознака є необхідною, а сукупність істотних ознак є достатньою умовою суттєвого визначення поняття. Слова, які вживаються для відображення думок, повинні мати ясний зміст і чітке значення. Для уникнення розбіжності у тлумаченні значення слова кожна наука створює свою термінологію.
Є така наука «військова лідерологія» – вона вивчає закони, закономірності, принципи, термінологію і практику військового лідерства.
Термінологія (походить від лат. terminus «межа» або «розмежування» та грец. logos «доктрина») військового лідерства – це сукупність термінів та система короткого визначення понять, явищ, предметів з області знань і досліджень військового лідерства. А термінологічна плутанина – це коли ідентична суть описується різними поняттями. Саме це й спостерігається у Доктрині №2.
Деякі воєначальники, які досягли кар’єрних вершин часто плутають військове лідерство з військовим управлінням (менеджментом). Вони вважають, що якщо визнавалися лідерами на тактичному рівні, то автоматично такими є й на оперативному чи стратегічному. Але це не так. Лідерство - це не назавжди. А управління (адміністрування, менеджмент) супутнє з командиром (начальником) впродовж всієї служби і багатьох це задовольняє: «Нафіга мені те лідерство, я й так начальник, а отже автоматично - лідер».
Однак, коли адекватних військових різних категорій запитати чи командир (начальник), тобто управлінець є автоматично і лідером, то більшість з них (99%) кажуть, що це не так. Що в ідеалі їх потрібно поєднувати. Одне без іншого неможливе. Отже, баланс військового управління та лідерства = видатне командування.
Визначенням поняття називається логічна операція, яка розкриває зміст поняття. Визначення називається логічною процедурою, за допомогою якої відшукується, будується який-небудь предмет, який відрізняється від інших, а також формує значення вперше вживаного терміну чи уточнюються значення уже існуючого.
Назва операції визначення походить від латинського слова – definition, дефініція. Тому часто замість назви «визначення» вживають слово «дефініція».
Порівняємо терміни «військове лідерство» і «військовий лідер» у Доктрині №1 і Доктрині №2, шляхом їх критичного аналізу.
ВИСНОВОК
Шановні читачі, колеги, побратими та учні (студенти, курсанти, слухачі), як висновок, пропоную такі питання для дискусії, в якій народжуватиметься істина, а час все розставить на свої місця. На жаль, на війні він робить це кров’ю:
1. Чи кожен командир (начальник) автоматично є лідером? Обґрунтувати свої роздуми прикладами і фактами.
2. Які є спільні ознаки у військовому управлінні та лідерстві?
3. Які є відмінності у військовому управлінні та лідерстві?
4. Які є принципові відмінності у визначеннях “військове лідерство” і “військовий лідер” у Доктрині №1 і Доктрині №2?
5. Чи повинні військові лідери, кожен на своїх рівнях, вдосконалювати ЗСУ як суспільну інституцію?
6. У яких Доктринах, №1 чи №2, враховано обов’язкові елементи військового лідерства: “контекст” (“ситуація”), “команда”, “лідер”, “індивід”?
7. Що є основою рішень і впливів саме військових лідерів? Лідери це ті, хто лише віддають накази, контролюють і стимулюють?
8. Військові лідери завжди успішно виконують поставлені завдання? Якщо не успішно, то вони назавжди втрачають своє лідерство?
9. Відповідно до Доктрини №2 лідерство вимагає лише два взаємопов’язаних елементів: лідера і команди. Яких обов’язкових для лідерства елементів у ній не визначено?
10. У Доктрині №2 визначено безпосередні і опосередковані впливи військових лідерів. Чи обмежені військові лідери саме цими впливами? Особистий приклад є безпосереднім чи опосередкованим впливом у лідерстві? Які впливи військових лідерів не зазначено у термінології Доктрини №2?
Насамкінець дві цитати всесвітньо відомих авторитетів у воєнній теорії для роздумів, які стосуються розкритих у блозі проблемних питань:
«Теорія існує для того, щоб людина кожний раз не починала заново розбирати матеріали і шукати у них потрібне для себе, а знаходила їх в строгому порядку і готовими до використання. Теорія призначена для навчання майбутнього командира, або, точніше, для керівництва в його самоосвіті, але не для того, щоб супроводжувати його на полі бою» –
генерал-майор Карл фон Клаузевиць («Про війну», VIII, 1. 1832)
«Цінність всебічного дослідження війни полягає не лише в тому, що вона допомагає знайти нову і правильну доктрину. Якщо таке дослідження є необхідною основою для будь-якої воєнної теорії, тоді воно в однаковій мірі необхідне і для звичайного військового, вивчаючого історію війн і розвиваючого свій особистий погляд на речі та складання власного судження. У протилежному випадку його знання воєнного мистецтва буде не стійким, подібним до перевернутої піраміди, яку намагаються поставити на вістря вершини» –
Капітан Безіл Ліддл-Гарт («Стратегія непрямих дій», 1954)
#Бойове_лідерство_українців
#Місія_насамперед_люди_завжди