Основним трендом сучасної Польщі, а особливо владної верхівки Республіки Польща є боротьба з українським націоналізмом, ОУН-УПА («вбивць польського народу») та Степаном Бандерою зокрема. В найкращих традиціях московської пропаганди, владна верхівка Польщі розповідає про різанину, яку влаштовували «бандерівці», про те як ОУН-УПА під командуванням Рейху винищували польські села та допомагали німцям завойовувати Польщу, а Степан Бандера будь ледь не найближчим ненімецьким соратником Гітлера після Муссоліні. Однак, якщо про Степана Бандеру відомо, що він був ув’язнений у німецьких концтаборах після спроби відновлення Української держави, що ОУН-УПА воювала з нацистами, після того, як стало зрозуміло, що Гітлер не має наміру, не те що відновити Україну, а знищити український народ, то про деяких польських «національних героїв» в історії збереглася інформація про співпрацю з нацистами, зокрема про Юзефа Пілсудського. Уже в 1932 році, коли німецькі націонал-соціалісти на чолі з Адольфом Гітлером знаходилися в одному кроці від отримання влади в Веймарської Німеччини, Пілсудський став уважно стежити за цим політиком і намагатися вийти з ним на контакт. Польський правитель зізнавався, що перемога націонал-соціалістів в січні 1933 року не була для нього несподіванкою. Так як Пілсудський і його оточення були завжди впевнені, що німецько-радянська дружба можлива тільки проти Польщі, була зроблена ставка на швидке укладення серії угод про ненапад з СРСР і Німеччиною. Нацистський уряд Німеччини з великим інтересом сприйнв пропозиції польської сторони. Переговори активізувалися, коли 19 жовтня 1933 року Німеччина вийшла з Ліги Націй, після чого послідувала її міжнародна ізоляція. Польський диктатор порахував, що це унікальний момент для того, щоб остаточно зняти взаємну напруженість між Польщею та Німеччиною. 15 листопада варшавський посол в Берліні вручив Гітлеру усне послання Пілсудського. У ньому йшлося про те, що: "Польський правитель позитивно оцінює прихід до влади націонал-соціалістів і їх зовнішньополітичні цілі. Було сказано про особисту позитивну роль німецького фюрера в налагодженні відносин між країнами і що, сам Пілсудський розглядає його як гаранта непорушності польських кордонів." Нота завершувалася словами, що польський диктатор звертається особисто до Гітлера з проханням про необхідність подолання всіх накопичених протиріч. 26 січня 1934 року за ініціативи Пілсудського та Гітлера було підписано «Декларацію про незастосування сили між Німеччиною та Польщею» (пол. Deklaracja między Polską a Niemcami o niestosowaniu przemocy). Даний документ підписали у Берліні міністр закордонних справ Німеччини Константін фон Нейрат та посол Польщі в Німеччині Юзеф Ліпскі. 15 червня 1934 року Пілсудський приймав у Варшаві міністра пропаганди Рейху Йозефа Геббельса[4]. 1935 рік, звістка про смерть польського Вождя Пілсудського викликала велике хвилювання. Всі найбільші німецькі газети вийшли зі співчуттями на перших сторінках. Адольф Гітлер оголосив в Рейху всенародний траур і відіслав телеграму польському президенту, де писав: "Я глибоко зворушений звісткою про смерть маршала Пілсудського і висловлюю Вашій Високоповажності та польському уряду мої щирі співчуття. Польща втратила в покликаному в вічність Маршалу творця своєї нової країни і її найвірнішого сина. Разом з польським народом і німецький народ оплакує смерть цього великого патріота, який через своє повне співробітництво з німцями зробив велику послугу не тільки нашим країнам, а й надав неоціненну допомогу в заспокоєнні Європи ". Мало того - Гітлер наказав організувати в берлінському кафедральному соборі месу біля символічної труни Пілсудського. Саме цей момент і відображений на фото. Після відспівування порожнього гробу почесна варта віддала труні військові почесті. Про глибоку прихильність Гітлера до Пілсудського мали свідчити і його слова, нібито сказані 1 вересня 1939 року. Гітлер нібито сказав тоді "Якби Пілсудський був живий - війни б не було". Очевидно, що повага до Пілсудського не зупинила б прагнення Гітлера до війни, до захоплення «життєвого простору». Однак, очевидно, що Пілсудський і Гітлер підтримували, якщо не дружні, то теплі стосунки. Тому, перш ніж звинувачувати українців у нацизмі чи у співпраці з нацистами, полякам потрібно уважно вивчити свою історію. Бо ми не шукаємо конфлікту, ми розуміємо, що з кожної сторони у спільній важкій історії були помилки, однак ми готові рухатися далі, розвивати спільними зусиллями наші держави та протистояти одному спільному східному ворогу з «нацистськими замашками».