У кожному звіті про соціальну та гендерну несправедливість в Україні, що подають різноманітні грантожери, обов’язково фігурує цифра: жінки в середньому заробляють на 20 - 30% менше за чоловіків. Нам малюють образ «злого шовініста-сексиста», який з погордою дивиться на жінку-професіонала і свідомо вираховує з її зарплати «штраф за стать». Але давайте вимкнемо емоції та увімкнемо розум і логіку.
Якщо проаналізувати біль уважно і критично, ця «кричуща» статистика гноблення - класична маніпуляція цифрами. За цим ховається небажання певних категорій жінок визнати очевидне: різниця в доходах між чоловіками і жінками в Україні - це в жодному разі не результат дискримінації, а наслідок об’єктивних умов та мільйонів індивідуальних виборів. Давайте розберемось більш детально.
Міф №1: «Однакова робота - різна оплата»
Перш за все, базове твердження про нерівні зарплати розбивається об реальність державного та бюджетного секторів. Учитель, держслужбовець чи поліцейський отримують ставку згідно з категорією. В наказі про призначення немає графи «стать». Якщо жінка і чоловік займають посаду головного спеціаліста в міністерстві, їхні оклади ідентичні до копійки.
То де ж «розрив»? Він з’являється там, де вступає в дію суб'єктивний фактор ринку.
Головне питання не в тому, скільки пропонують грошей, а в тому, на скільки погоджуються кандидати.
Правильне питання має звучати так: Чому жінки добровільно погоджуються на менші гроші під час співбесіди, ніж чоловіки. Відчуваєте різницю?
Загальновідомо, що ринок праці це своєрідний аукціон приватного бізнесу. Роботодавець завжди апріорі хоче купити ресурс дешевше. Якщо чоловік каже: «Я не зрушу з місця менше ніж за 50 000», а жінка з таким же резюме каже: «Я згодна на 35 000», роботодавець найме того, хто вигідніший. Отже, це аж ніяк не сексизм, це чиста економіка.
Тому констатуємо: відповідальність за низьку зарплату несе не той, хто її пропонує, а той, хто на неї підписується. Чоловіки частіше демонструють більш агресивну стратегію переговорів, бо хочуть утримувати родину, демонструвати статус. Натомість жінки транслюють і обирають переважно безпекову стратегію. Це не провина системи, це різниця в психологічних установках і пріоритетах, які, щоб там не говорили псевдовчені, у жінок і чоловіків дуже серйозно відрізняються.
Висновок: Час дорослішати
Гендерна нерівність у зарплатах – це міф, створений для тих, хто боїться конкуренції, або воліє транслювати на загал свої травми і страхи. В сучасному світі, де панує інтелект, немає жодних перешкод для жінки отримувати більше за чоловіка.
Порада жінкам: якщо ви хочете, щоб «розрив» зник, перестаньте жалітися на гендерні утиски та «скляну стелю». Почніть вимагати більше на співбесідах, обирайте професії не за «комфортом», а за «рентабельністю», і пам’ятайте: ваша ціна на ринку - це та сума, нижче якої ви відмовилися працювати.
Все інше – галас для тих, хто хоче перекласти відповідальність за власну нерішучість на «несправедливий світ». Це незріла, дитяча ображена позиція. А ми ж вами дорослі і розумні люди 😉
Ваша Іванна