Лірика деяких авторів викликає у мене не ліричні, а гумористичні настрої. Ось, наприклад, цей вірш Ю. Гарника
Мій дід пшеницю молотив,
Батько на пасіці трудився,
А я синів двох народив
Та з них любові не напився.
Та ще не осінь, щоб тужить,
Джміль солод- мед несе під стріху.
Ще хочу дочку народить
Собі й дружині на потіху.
Заплівся кучерями клен
З тепла та сонячного блиску.
А я з весни, весни пісень
Майструю зоряну колиску.
Цей вірш напоумив мене написати таку коротеньку пародію:
Мій дід пшеницю молотив,
Трудився татечко на пас(і)ці,
А я синів двох народив
На заздрість їм обо(ї)м, трясця!