Папа є папа. Отак, з маленької букви, навіть якщо він римський...
Написав він нам листа. Типо, у підтримку.
Дякуємо!
Окремо йому дякуємо за те, що просить він Богородицю і за нас, і за рашку.
Ну, дякуємо, що все ж таки й за нас. Бо дуже він цю рашку полюбляє... І людей її гуманних й добрих, і культуру її величну... Особливо папа полюбляє Достоєвского. Це я ще з його минулого листа запам'ятала.
Добре, що я не католичка, бо вже б обригалась від умілєнія.
Вот чесно, не розумію нащо таке писати. Щоб дратувати українців? Якщо не можеш нас підтримати, то вже сиди мовчки!
"Нехай Мати Його і наша, – Богородиця, – чуває над вами. Її Непорочному Серцю, у єдності з єпископами цілого світу, я посвятив Церкву і людство, а в особливий спосіб вашу Країну і Росію.
Її Материнському Серцю приношу ваші страждання і ваші сльози. У Тої, як писав великий син вашої землі, що «в мир наш Бога принесла», не втомлюймося просити жаданого дару миру, будучи певними, що «для Бога нема неможливої жодної речі!» (Лк 1, 37). Нехай Він сповнить справедливі сподівання ваших сердець, зцілить ваші рани і дарує вам свою розраду.
Я є з вами, молюся за вас і прошу молитися за мене.
Окреме дякуємо, за те, що лист був написаний 24 листопада. Наступного дня, після обстрілу України, коли ми всі залишились без світла, без тепла, без води.
Дуже мене втішила ваше звернення до Богородиці за ката та катуємого.
Я розумію, що не можу радити папі римському, але все ж Іноді краще жувати, ніж говорити.
Іноді краще в носі колупатись, ніж писати.
Може я дарма так сильно злюсь, але навіть папа не всидить однією сракою на двох стільцях. Тож, навіть в листах не об'єднуйте нас з тими, хто нас вбиває.