Те, що ми спостерігаємо сьогодні, - це паніка божевільної, абсолютно нелюдської і повністю злочинної банди яка не бачить виходу зі свого нинішнього стану.
Паніка, яка раціонально описується лише як: "дайте нам те, що ми хочемо, зараз! Інакше ми ..... не знаємо, що ми зробимо".
Для путінської кліки більше немає хороших виходів зі злочинної авантюри яку вона розпочала понад десять років тому. Кінець наближається одночасно з чотирьох сторін, вони це бачать і добре знають. Відлік часу для путінського режиму почався.
Економіка: країна вступає в повномасштабну економічну та фінансову кризу яка розвиватиметься навіть якщо Путін припинить війну. Вся економіка держави-агресора зав'язана на війну Путіна. B будь-якому випадку вoнa увійде в глибоку кризу і, цілком можливо, розвалиться.
Ідеологія: iдеологія Путіна розпадається; ніхто в країні не вірить у славу війни, навіть його поплічники. Будь-яка ознака слабкості режиму може призвести до обвалу його правління.
Військова міць: начебто величезна, безмежна військова міць Росії стікає в пісок. Її війська зводяться до скутерів тa віслюків. Хоча Росія все ще залишається грізною за чисельністю, світ чітко бачить блеф Росії щодо військового домінування. Росія не може зрівнятися з сучасними державами, і з кожним днем її злочинної війни її міць буде все більше зменшуватися тa руйнуватися.
Кримінальна відповідальність за безпрецедентну агресію: pосійські кримінальні лідери добре знають що як тільки бойові дії припиняться вони будуть притягнуті до кримінальної відповідальності за гротескні та немислимі у світі 21-го століття злочини.
Для цього є слово: системна криза, і держава-агресор вже вступила в неї. Історія показує що такі зміни в імперіях найчастіше незворотні. Час путінського режиму є обмеженим, i він спливає з кожним днем. Це, безумовно, пояснює сліпі, безглузді та огидні випади. Путінський режим загнаний у глухий кут з якого немає виходу.
«План», якщо його так можна назвати, путінської кліки для України читається на пальцях:
1. Продавити, примусити Україну до переговорів про здачу власної території з позиції слабкості.
2. Під цю дудку, не припиняючи агресії, а нарощуючи її, наполягати на зниженні або припиненні допомоги Україні - це вже просто факт.
3. У вірний момент, після п'ятого або десятого продавлювання, змусити Україну погодитися на визнання «провини» перед незаслужено скривдженою Росією і, як результат, повну реабілітацію її за немислимі в 21-му столітті злочини.
Вірте aбo ні, але це дійсно все що залишилося, і нічого більше там немає. Або "війна на вічність"... ось тільки вічності там немає, залишилися не роки - місяці. І вони це добре знають. Блеф загнаного, пораненого шаленого ведмедя - останній та безнадійний. Як тільки стада загнаних баранів почнуть вагатися туди чи назад, бо там вірне знищення, це буде точка кінця режиму та його влади. Сьогодні, цими днями вона вже на горизонті.
Звичайно, це не означає що ми можемо розслабитися. Навпаки, настав час посилити та максимально розширити удари по путінській агресії в кожному місці та вимірі: військовому, економіці та інфраструктурі війни, санкціях.
На кожній зустрічі, кожного дня українські посланці та представники повинні доносити меседж: санкції зараз максимально виснажливі. Немає більше часу на затримки та зволікання.
Максимальна допомога Україні зараз щоб покласти край цьому жахливому злу і повернути правопорядок і мир.
Завдати максимальної шкоди, тотального знищення воєнній економіці ворога.
Розгромити, нищити та винищити ворога в кожній частині та на кожному метрі України. Дати йому зрозуміти що шлях назад - це єдиний безпечний напрямок де вони можуть сподіватися на збереження свого життя.
Російський режим і його злочинна агресія вступили на прямий шлях до свого краху. Це очевидно, і він наближається з кожним днем війни і кожним новим злочином. Обов'язок вільного світу - довести цей жахливий епізод нашої людської історії до необхідного і гідного завершення.