Мова у цій книжці - про наше минуле, в якому ми чи то жили, а чи продовжуємо жити: думками, спогадами, текстами. У будь-якому разі, без минулого немає майбутнього, і добре засвоїти уроки історії – цілком не зайве для сучасного читача.
Тож праця Мирослава «Аванґардне мистецтво в Україні, 1910-1930: пам’ять, за яку варто боротися» знайомить нас з українським аванґардом, а також показує, яким саме був досвід цілого покоління, що охоплює довоєнні роки в Парижі та інших столицях Західної Європи, хаос 1917-1922 років і кінець радянських 1920-х, час, коли лідер українських футуристів «палив свій «Кобзар» і період «реабілітації» Шевченка.
Так само автор повертає українським аванґардистам українське обличчя, викрадене колоніяльним минулим, адже чимало мистців, які вважали себе українцями, народились і працювали на території України, нині відомі у світі як представники російської чи европейської культури.
«Дещо парадоксально, що митці з України стають відомими, але рідко коли звертається увага на їхнє коріння й ідентичність, - нагадує автор. - Цей аспект інтерпретативної матриці щодо них не застосовується, чого не скажеш, до прикладу, про Бурлюка та Малевича, які ідентифікували себе українцями, а також про Соню Делоне, Олександру Екстер, Олександра Архипенка та Володимира Татліна, які заявляли про зв’язок між їхніми роботами та українським натхненням».
Тож Україна у цій книжці вкотре постає мультинаціональною країною з багатою культурою, яка надихала сміливі мистецькі порухи, при цьому автор досліджує життя і творчість мистців 1920–30-х років ХХ століття, зокрема Давида Бурлюка, Казимира Малевича, Івана Кавалерідзе, Дзиґи Вертова, Вадима Меллера, Михайла Бойчука.
Мирослав Шкандрій. Аванґардне мистецтво в Україні, 1910-1930: пам’ять, за яку варто боротися. – Х.: Фабула, 2021
Фото: Валер Бондар. Портрет Михайля Семенка