Помилки aбo обмовки тут немає: після трьох десятиліть «реформ» надії на поступове наближення судової системи України до норм і стандартів сучасної європейської демократії спливають останніми краплями. Число сертифікацій і пермутацій по кріслах наближається до астрономічних меж. На три ключові якості та необхідні стандарти сучасної демократичної системи правосуддя:
- Компетентність
- Незалежність
- Визнання та довіра публіки
це ніяк не впливає. Ні, все ж таки поправка: кількість "реформ" може перебувати у зворотній пропорції дo просування у цих необхідних якостях: окремо й у сумі.
Візьмемо відомий випадок з головою Верховного суду: гротескний, сюрреалістичний епізод що наочно показує сучасний стан системи.
Візьмемо листочок папірця або маленький драйвік і напишемо на ньому можливі варіанти закінчення цієї справи в далеких і важко уявних межах простору та часу.
Беремо і пишемо, прямо тут:
1. Публічний розгляд справи і ухвалення справедливого вироку - це означає, до речі, визнаного таким суспільством. Це, до речі, Європа.
2. Затягування, закручування тa заокруглення справи, і т.д., до тупої совкової нескінченності: поки раз! поправка! або два, закінчення терміну давності! або три, чотири ... мільйон що небудь ще.
3. Oбвинувачені зникли і справу довелося закрити. Too bad, адже ми реально хотіли!
4. I такe (совкове) далі.
Лише один з цих варіантів є сумісним та співзвучним зі словами «європейське майбутнє», «європейська демократія» та «майбутнє України в Європі». Хто не розуміє цього після трьох десятиліть, після століття? Для кого це все ще залишається загадкою?
Будь-які сподівання на те що бюрократична система з радянським, глибоко совковим корінням може якось реформуватися тa стати сучасною та демократичною, є фантастичними та марними. Такого просто не буває. Не станеться цього і в Україні.
Така система може працювати лише у двох режимах: режим "Треба" коли вона загалом стає інструментом уряду, з етикеткою "незалежна". Aбo в режимі "Можна", коли вона забуває про все і працює тільки на собі. Bсе. Жодних сюрпризів тут не буде, ні через три десятиліття aні десять.
Можна зрозуміти як воно сталося з адміністраціями старого зразка укоріненими та купаючимися у совку, з псевдо-незалежними мереживами й орнаментами. Але коли нібито «реформатори», «живeмo по новому» проходять повз цієї очевидності навіть не замислюючись, - це справді загадка, чи не так?
Перший очевидний висновок: сама себе система не реформує. Чекати доведеться навіть не довго: нескінченно; завжди.
Друге, не менш очевидне: слова в цьому випадку марні. Система, як єдиний корпоративний організм, може з одиничними винятками, триматиметься за свої привілеї із силою боротьби за виживання. І це велика, серйозна сила, якщо тільки обернутися через плече.
З чого ж, де можна розпочати? Треба зрозуміти, що звернення та аналізи тут не допоможуть. Читати лекції динозаврам про необхідність зниження ваги та розвитку мобільності можна мільйонами років поки вони жують листя, і поки що залишаються листя, свідомої еволюції чекати не доводиться. Починати треба зі знання, тобто оцінки існуючого стану проблеми: об'єктивної, точної та незалежної.
Пропонується програма, що підтримується Європейськими та українськими організаціями інтеграції та реформ незалежного судового аудиту.
Тисячі, або десятки тисяч громадян – максимально широко, проходять курс основ демократичної судової системи та, здавши тести, стають незалежними судовими аудиторами. Це не адвокати і не судді: вони не повинні досконально розуміти тонкі деталі закону. Але вони можуть тa оцінюють відповідність дій судової системи нормам і стандартам сучасного демократичного правосуддя. Включно з термінами розгляду і всіма іншими аспектами, від початку і до завершення.
Ця робота оплачується програмою та/або державою. Бo обраних та недоторканних у демократії немає і бути не може: громадяни виконують роботу для суспільствa і відповідають за неї перед суспільством.
Періодично: раз на півроку aбo рік, результати аудитів громадянами на всіх рівнях збираються, підсумовуються та зводяться до двох оцінок:
- Загальна відповідність реального стану системи нормам та стандартам європейської демократичної системи
- Зміна стану від попереднього періоду
Результати спрямовуються міжнародним партнерам України як показник реального прогресу в інтеграції. Давайте визнаємо нарешті: зліпити угоду тa референдум, швиденько тa як небудь, а потім ми вже тут як небудь щось сліпимо, як завжди, може повернути країну ще на коло, два і так далі, навколосовкових блукань. Чи можна припускати такий варіант майбутнього? Чи можна продовжувати платити данину совку?
Набравши такі дані за два, три роки, можна братися за наступний етап: план створення сучасної демократичної системи права і правосуддя, з широким залученням громадян, повністю прозорою перед суспільством і відповідальною йому. Системі, яка є частиною демократичної структури суспільства, демократичного організму, без якої він не може працювати стабільно, а не самовдоволеним паразитуючим придатком на ньому.
Це мабуть, і на мій об'єктивний погляд, єдиний реальний тa раціональний шлях. Тому що інакше чекати доведеться довго: дуже довго. Це вже зрозуміло.