Хтось наполегливо намагається переключити увагу та контекст з дуже чіткої умови: тривалого безумовного припинення вогню на якісь «перемовини». Це відбувається як на міжнародній арені, так і, як ми вже писали, в Україні.
Це не одне й те саме. Агресор це знає і тому не є таємницею, хто і чиї інтереси стоять за цією діяльністю:
Пєсков підтвердив готовність Росії розпочати безумовні переговори з Україною.
У цьому є не один ризик та небезпека, про які ми поговоримо незабаром. І жодної, ані найменшої вигоди для України. «Переговори» замість тривалого і неухильного припинення вогню - це серйозна загроза та пастка для України.
Формула «переговори без умов» звичайно, не нова - це один із кроків на повістці денній, не зовсім плану Китаю. Вона хибна в своїй основі: "без умов" нібито агресії не було, а міжнародного права більше не існує.
Звичайно, це не якийсь збіг а фальшивий, дволикий намір «плану»: урівняти агресора і жертву тa нормалізувати брутальну агресію.
Самим фактом згоди на переговори Україна визнала б, що країна-агресора має справедливу позицію, право в Україні. Це було б значним подарунком ворогові і втратою без будь-яких значних придбань.
Звичайно, сьогодні ми знаємо, що Китай був викритий у таємній підтримці російської агресії, в тому числі у постачанні товарів військового призначення.
І це не єдиний ризик. Очевидно, що вже на другий день після поступки України, яка, сподіваємось, ніколи не станеться в цій реальності, агресор почне свій звичний мінський процес: провокації, нові вимоги та умови для України, вимоги послабити або навіть скасувати санкції та припинити міжнародну ізоляцію.
Це знову ж таки серйозний ризик без жодних очевидних переваг для України.
Інший серйозний ризик полягає в тому що ворог, якому допомагають його союзники та напівпартнери: Китай, і навіть Трамп - його представники вже спробували це робити негайно розпочнуть роботу з послаблення союзницької підтримки України, в тому числі критично важливими товарами. Хто може пообіцяти, що це не матиме ефекту з потенційно масштабними негативними наслідками для поля бою?
Далі, якщо Україна погодиться на переговори а ворог не буде дотримуватися їх сумлінно, чого він ніколи не робив, Україні буде дедалі важче відновити підтримку союзників у повному обсязі. І це також практична реальність.
І, не востаннє бачачи, як Україна змінює свою позицію під тиском ворог намагатиметься робити це знову і знову. Це слизька доріжка яку Україна знає дуже добре.
У «перемовинах» просто немає хорошої історії для України.
Натомість Україні слід дотримуватися своєї нинішньої позиції, згідно з якою тривале тa забезпечене припинення вогню має передувати будь-якій серйозній дипломатичній активності.
Це була б сильна позиція країни, яка розуміє і поважає свою незалежність.
Це була б логічно зрозуміла позиція, яку можна було б пояснити союзникам та іншим наприклад, Трампу: дивіться, caмe ви закликали до припинення вогню. Давайте змусимо Путіна погодитися на це.
Путін вторгся в Україну: це він повинен зробити перший крок, припинивши свої атаки та напади. Це припинення вогню. А не навпаки, коли він отримує винагороду без жодних значущих кроків з його боку.
І чим довше вoно триватиме тим важче буде Путіну буде відновити повномасштабні атаки що знищують тa випалюють його гарматне м'ясо. Він може отримати бунт: і він це чудово розуміє.
Багато вагомих факторів та міркувань підказують нам, що « перемовини» – це не що інше як нова змова ворога. Не варто наступати в цю пастку.