Російський режим обрав свій звичний шлях в історії: від божевілля до повного виснаження, а потім краху. Все в добрих традиціях 1917, (1942) та 1990 років.
Щодо 1942 року, це умовна історія. Якби Японія не спровокувала Америку наприкінці 1941 року, США могли б не вступити у війну. В результаті сталінський СРСР був би розбитий у 1942 році та став би васальною державою або протекторатом Німеччини за Уралом (як Франція).
Отже: три приклади за одне століття, немає підстав очікувати, що щось зміниться. Злочинна держава-агресор розвалиться, як завжди: не через якусь "опозицію", яка не існує або є безсилою споконвіку, а через гниль та виснаження зсередини.
Ця логіка проста, і її не можна ігнорувати. Висновки також зрозумілі. На цьому критичному етапі не час демонструвати будь-яку слабкість: ніде. Будь-які зволікання та прокрастинація нічого не дадуть, окрім як дадуть агресору додатковий час і можливості для продовження війни.
Знищення військового та економічного потенціалу агресора має бути максимальним - i дaлe, регулярно зростати.
Хоч як важко, Україні потрібно знайти здатність протистояти «м’ясному натиску». Вона може бути асиметричною, креативною компенсаторною, але для швидшого вирішення критично важливо щоб режим не міг продемонструвати жодних здобутків: це набагато швидше підірве його довіру та підтримку.
Зараз не час відволікатися на якісь фальшиві «договори» чи переговори. Реальність дуже ясна: коли Росія не зможе воювати і почне руйнуватися, вона припинить воювати та відступить. Ніщо інше – навіть весь світ, яким він є зараз, не змусить її припинити воювати раніше цього часу, і будь-які зволікання лише допоможуть їй посилити біль і продовжити війну. Це має бути зрозуміло зараз усім.