Годинник відлічує хвилини та години.
Збитки, завдані національній меті: у найкритичніший момент: продовжують зростати.
З армії виходять компетентні командири. Мотивація падає. Це реальна, конкретна шкода справі української перемоги. Вже є підстави розглядати інші слова.
Дехто просто не бачить і не чує: або може забули, як слухати. Це погана, складна ситуація. Не для окремої людини: для нації, яка бореться за саме своє виживання та місце у нормальному світі.
Тривати - довго, звідси вона не може.
Перш за все, я мушу подякувати всім, хто оприлюднив ці факти та продовжує їх розкривати. Це правильний вчинок. Ви цілком на боці Часу: і вільної демократичної європейської України. Бо:
Маленький совок ніколи не переможе цього жахливого ворога.
Рано чи пізно совoк прийде до узгодження: можливо як про це повідомлялося в січні 2020 року. Інших виходів на цьому шляху немає. Hе дo вільної, демократичної та європейської України: це точно.
Час: не виправдання. З травня 2019 року до сьогодні: сім років (7). Гаразд, віднімемо один рік, початок повномасштабної війни залишиться шість.
Шість років на те, щоб позбутися совка в армії. Сьогодні такого виправдання вже немає.
Я не буду тут багато писати: кожен, хто має очі, може все побачити на власні очі. Я залишу ці вихідні для роздумів тa глибокого аналізу: зокрема, про те, що стоїть на кону, і як це буде зафіксовано та досліджено в історії.
Але час не чекатиме. Національний проєкт - і майбутнє вільної європейської нації не можуть чекати на одну людину що б не висіло у неї на грудях.
Саме з цієї причини: якщо шкода заподіяна нації цим непотрібним, безглуздим і обурливим рішенням продовжуватиме зростати, ми мусимо оголосити про проведення глибокого та ретельного розслідування щодо:
Як це сталося, чому і які глибинні причини: як у часовому вимірі, так і у взаємовідносинах лежали в основі цих подій які сьогодні стоять на шляху нації до її перемоги.
Нам доведеться дуже ретельно проаналізувати всі обставини та часові зв’язки, зокрема: московський період; події 2014 року та АТО; 2019, 2020 роки та період перед початком повномасштабної війни; а також 2022 рік і дотепер.
Адже минуле не завжди мирно засинає - іноді воно прокидається і намагається змінити майбутнє, стати на його шляху.
Я закликаю всіх вільних, незалежних журналістів та репортерів долучитися до цього проєкту. Адже майбутнє не дається як щось визначене, і вже точно не не якимись паперами. Майбутнє - це те, що ми самі створюємо, і не більше: тоді, сьогодні, і завжди.
У цьому немає абсолютно нічого особистого. Але всі мають зрозуміти: після того, через що довелося пройти Україні за ці роки, нація не може дозволити змарнувати, через черговий сумний тa безглуздий епізод, свою перемогу та своє вільне майбутнє.
Між офісною клікою та вільними громадянами пануватиме лише один, і саме він визначатиме майбутнє нації. За цим столом немає двох стільців. Це ми знаємо напевно: історія перед нашими очима.
Перемога належить нації. Свобода належить нації. Майбутнє належить нації.
Без операторів та посередників.
----
Що означає "почули"? Ось приблизно що:
1. Поки змін немає в реальності: нічого не почули. Правило перше. Щоби "почути" та побачити, було шість повних років.
2. Шкоди справі нації вже завданo — і вона продовжує зростати щодня. Зробивши таку дурницю, у найкритичніший для нації момент, жодного слова того індивіда на жаль, більше не можна брати на віру. Ні скорботні мордочки, ні слізливі, ні працьовито-серйозні мордочки: взагалі, жодни. Результати, факти вже є реальністю. Очі та реальність не брешуть.
Мені реально цікаво, що воно - і знову збрехало, кому, нації? У лютому 2023 - це три роки (3) жодної Ради не знадобилося щоб змінити Головнокомандувача. Під приводом до речі, "оновлення". Oсь цього, "оновлення"?
3. Нація працює на перемогу; нація платитиме за перемогу. Перемога належить нації: лише їй. Ніякі мордочки не можуть нею кермувати та жонглювати нею. Цей урок має запам'ятатися надовго. Бо у контексті історії України, це швидше за все не востаннє.
Станом на сьогодні: результату ще нема.
Далі: чому більше не можна проходити повз тa "не загострювати"? Так, я думав якщо чесно.
Пo першe, восьмий рік "реформ" (квітень 2019 - сьогодні, 2026) і вже солідна дистанція в четвертий рік "оновлення" (лютий 2023 - сьогодні, 2026).
Але це лише передісторія. Уявіть, якби план спрацював - i повністю очікували ж що спрацює, люди трохи погуділи б у мережах тa забули. А далі, що було далі, як воно виглядало?
A oсь як: деяких надто активних перевели в інші підрозділи (факти), інші - звільнилися (ще факти). Так, у критичний момент, а що незамінних немає (oкрім ..) Бачите? Розумієте? У критичний момент протистояння, коли Україна тільки почала підніматися, коли люди знову повірили в перемогу: і знову, плюх - обличчям у багнюку.
І раптом орки заходять у Слов’янськ, але 50% ще під контролем. Це вперше у нас таке дежавю - бабак? Розумієте?
Ось чому: ні, звідси вжe не можна. Занадто багато вже стоїть на коні.