Спрямовуючи свій сарказм, гнів і презирство проти виборців Зеленського, ми самі себе мимоволі вводимо в оману, бо за хвилею емоцій доходимо висновку, що в наш час більшість української нації складається з недоумків (і це правда!) на відміну від інших націй. Тобто ми вважаємо, що це саме ми, українці, такі виняткові, що випереджаємо всіх – хіба що не Московію – за кількістю недоумків. І це неправда! Насправді кожна нація має в більшості пасивну недоумкувату масу – шлунок нації, – яка для того й існує, щоб її використовували за допомогою різних впливів. Підкреслюю, не тільки ми – кожна нація!
Далі слід було б переказати статтю "Шлунок" нації", але вона коротка, то ж цитую її всю як є:
У кожної нації (не тільки української) більшістю є пасивна інертна маса – шлунок, образно кажучи. З кого складається шлунок? Ну, звичайно, з дурнів. Куди ж без них! А також із людей, що на відміну від дурнів є розважливими в побуті, але які абсолютно не можуть раціонально мислити на теми, що хоч трохи віддалені від їх побутових проблем. Тобто із людей обмежених. Прикладом останніх може слугувати трактирник із роману Мігеля де Сервантеса "Дон Кіхот". Той самий трактирник, який сміявся з дурнів, які вірили у велетів, хоч, на його думку, кожній людині при доброму розумі, відомо, що "велети у нас в Іспанії давно вимерли, а живуть лишень десь далеко в заморських краях".
Отже, "шлунок" сам мислити не може, але охоче і добровільно прислухається до авторитетів, зокрема, під час виборів. В успішної нації "шлунок" прислухається до правильних авторитетів. "Шлунок" же неуспішної нації прислухається до неправильних. У нас в Україні відбувається останнє. Оскільки ж "шлунок" нації за природою своєю інертний, то змусити його змінити авторитети дуже важко. Цей процес для нації важкий і хворобливий. Спочатку "шлунок" має перестати слухати будь-яких авторитетів і почати думати сам. Для нього це неприродний процес – він розладнується, його проносить і т. п. Лише після цього неприємного хворобливого стану "шлунок" заради самозбереження й оздоровлення починає шукати собі інших авторитетів, на яких можна було би перекласти процес мислення, а собі залишити природний процес травлення. Якщо, на щастя, шлунок знайде собі правильних авторитетів, нація досягає добробуту й процвітання. Природна інерція "шлунку" тоді теж працює на благо, зберігаючи вірність авторитетам та їх ідеалам.
До речі, одна з головних задач московитської гібридної війни полягає у тім, щоб розладнати шлунок успішної нації, змусити його відмовитися від своїх авторитетів і прислухатися до московитських.
Що ж відбулося і що нині відбувається зі "шлунком" нашої нації? А все вже відбулося! Він встиг пройти всі стадії зміни авторитетів:
1 Перестав слухати старих авторитетів.
2 Якийсь час думав самостійно. Втомився. Це ж для нього процес неприродний! Часто чуємо: "люди втомилися від війни". Ми дивуємось: як це? Вони ж не воювали! А насправді – це "шлунок" втомився думати самостійно без авторитетів.
3 Почав шукати нові авторитети. Але втома від думання подіяла так сильно, що шлункові навіть множина авторитетів видалася обтяжливою, й він вибрав один єдиний авторитет – Зеленського. На одного легше покладатися.
4 І, нарешті, знову зайнявся природним процесом травлення.
На жаль, "шлунок" не повернувся до національних авторитетів, бо він їх ніколи й не слухав. Одне втішає, що він відкинув старі окупаційні авторитети, а вибрав ... те, що вибрав.
І що ж далі? А далі – шлункові доведеться пройти все спочатку:
1 Перестати слухати старого нового авторитета Зе.
2 Почати думати самостійно. Найімовірніше, він знову розладнається і його пронесе зеленським.
3 Знайти нові авторитети. Отут панове націоналісти, націонал-демократи – словом, патріоти – не проґавте!
4 Шлункові смачного!
1) "Люди" – це друга назва "шлунку" нації.
Тематична добірка
Не ми одні такі
Шлунок демократією не лікують 2