Вождь знову виступив в інтерв'ю та накидав якісь слова. Розбирати докладно ми їх не будемо тому що не маємо жодної інформації про їхню практичну значущість, а значить витратити навіть хвилину зусиль не було б виправданим. Але ми зупинимося на суті питання та ключових чинниках, які можуть зробити рішення позитивним для України, у сенсі демократичної європейської нації, або провальними і до катастрофічних. Так: просто слова покривають весь цей спектр і все значення полягає в реальності, фактах тa результатах.
Перше, за поверхневою видимістю таких планів, у них немає криміналу і про це ми вже говорили. Але справа в тому, що не поверхова видимість, не слова визначають реальність того що відбувається і відбуватиметься завтра. Розмови про НАТО ще не означає реальність захисту НАТО. Навіть формальний вступ України, що ще у віддаленому та неясному тумані, ще не означає фізичну реальність присутності та участі НАТО у захисті української території у разі відновлення чи продовження агресії. У цей критичний момент історії не можна, неможливо дозволити собі приймати гарні слова про прекрасне далеко за фактичну реальність сьогодні.
Друге, слабкість таких планів у тому, що вони найменшою мірою залежать від і визначаються Україною. Важко уявити собі що в ситуації, що склалася союзники пішли б на такий варіант без хоча б прихованої згоди країни-агресора. Це означало б реальну та фактичну можливість вступу у безпосередній конфлікт упродовж років чи навіть десятиліть.
Але агресор не поспішатиме давати таку згоду поки Україна демонструє нездатність контролювати ситуацію, тобто фактично позицію слабкості. Позиція слабкості це найгірше становище для обговорення будь-яких планів.
Поки Україна не покаже реально і фактично здатність контролювати ситуацію стабільно, протягом значного часу, можливість згоди союзників і противника на такий план видається від віддаленої до неіснуючої. Тобто, у простому перекладі: порожні слова; міраж; фікція.
Замість розкидання словами влада повинна починати показувати реальні й конкретні результати зі стабілізації ситуації на фронтах. Піти від цих питань із плином часу буде дедалі важче.
Третє, треба особливо згадати можливість закулісної гри забезпечення ворогові якихось "прийнятних умов" в обмін на згоду з такими планами. Це було б вже не просто фікція а катастрофічна, можливо злочинна безвідповідальність. Повторення постійних і незмінних українських граблів "дай мені що в тебе є сьогодні в обмін на гарний папірець - чи просто слова, про завтра". Щоб потім пускати сльози по телевізору і тупо моргати порожніми очима з порожніми руками. І знову ні з чим. І як же так, люди добрі?
Тупо. Непробачно. Жодних виправдань цьому бути не може і знайти не можна.
Звичайно ж у цьому випадку ворог обов'язково скористається тупістю та безвідповідальнoстю як він робив це щоразу коли йому давали такий шанс. Тільки тупий не скористався б подарунками що даються безкоштовно. У яких українських академіях не вчать що давати подарунки ворогові - це безумство?
Далі, треба дуже уважно стежити за креативними язиками. Не впевнений яку фразу використував сонцеподібний "під крилом" чи дахом НАТО але чи визначає воно на його язику теж саме що "повне й равне членство" це велике питання. Не факт і не очевидно. Тобто може йтися про якусь паперову лажу про "гарантії", але з вензелем нати.
Всі у світу вже вивчили що віддаввати реальни речі та цінності це історічна спеціалізація та професія України. Всі від неї цього чекають. Ну що може ще один заход? А раптом, спрацює?
І останне та може головне: українська політична влада має показувати суспільству реальні та фактичні результати щодо стабілізації становища за яке вона взяла на себе повну відповідальність внаслідок безпрецедентного втручання в управління ЗСУ на початку року. Уникнути цієї відповідальності якимись розмовами, словами не вийде. Це очевидно.
І підсумовуючи сказане: у становищі слабкості, так і не досягнувши реальної здатності стабілізації ситуації всі розмови про НАТО, швидше за все, залишаться лише розмовами, без якихось реальних наслідків.
Спроби відволікти суспільство на такі розмови замість забезпечення конкретних результатів та/або піти назустріч ворогу в будь-який спосіб, можуть і матимуть негативні наслідки: від затримки проєкту незалежності до прямо катастрофічних.