"Обмін полонених – 1000 на 1000 – готується і має відбутися. Американці взяли на себе відповідальність за ці гарантії. Координаційний штаб України передав російській стороні списки на тисячу військовополонених".
Ми не будемо оцінювати нещодавні рішення: їхні наслідки ще розвиваються і вони на очах у всіх. Але є певні правила: правила пам’яті, логіки та самої раціональної реальності, про які не можна забувати чи відмахуватися від них, і саме вони визначають майбутнє країни та національної мети.
Надати йому цей час, зробивши ще один подарунок у цей вирішальний момент, було б не інакше як божевіллям і крайньою безвідповідальністю. Так: обидвоє.
2. Позиція слабкості не працює - і принесе Україні лише приниження та проблеми.
Ми вже не раз спостерігали як розгортається ця дивна послідовність: від сильної позиції до припинень, розведень та знижень - і щоразу воно відбувалося через втручання руками, якісь дивні, незрозумілі рішення. І ми маємо усвідомити що саме зараз такі несподівані повороти цілком можуть вирішити долю України та її національного проекту.
Це вже бувало в історії України. І воно бувало саме так: від подвигів, сили та гордості – до несподіваних, незрозумілих провалів. Саме тому треба стежити за руками.
3. Немає виходу з цієї війни шляхом підписання будь-яких паперів із Путіним та його маріонеткою Красновим.
Воно просто не існує в реальності (див. першу частину). Той, хто зараз висловлює такі думки, 1) робить Путіну послугу, 2) проявляє ірраціональність і 3) діє вкрай безвідповідально, ОСКІЛЬКИ це цілком може коштувати Україні її національної мети: вже вкотре.
4. Знаючи наслідки, суспільство України абсолютно не може дозволити створення фальшивого наративу навіть "приблизного перемир'я" заради фальшивого ж, неможливого сьогодні "миpу".
Його просто не icнує в реальності. B:
10 травня, другий день "перемир'я": Генштаб України показує 920 орків, 4 танки, 7 ББМ тощо.
Ніч на 10.05: атака майже 100 дронів.
Це ніяке не перемир'я: це продовження агресії. Жодних офіційних заяв немає.
Сьогодні Путін бреше, щоб виграти час. Краснов бреше, щоб виграти час собі та своєму майстру. Було б повним безумством у цей вирішальний момент підігравати їм – і йти їм назустріч.
Наразі ще немає міцного та надійного підґрунтя для тривалого миру. Путін до цього не готовий. Він не виявляє жодних намірів щодо цього. Докази: просто перед очима.
Ми побачимо тa зрозуміємо що Путін готовий до миру, лише коли стане очевидним одне: він припинить свою агресію. Не підписом, не спостереженнями каламутних "моніторингів" (2019-2021): а фактично; по-справжньому; на землі тa в реальності.
Ніхто не може бути таким наївним сьогодні, щоб не розуміти цієї очевидної різниці. Ігри закінчилися. Наївних тут немає: є рішення та вибори судити які буде Історія.
Робити будь-які поступки та подарунки Хлу в цей час було б не чим іншим, як чистою безглуздістю.
Це очевидно - і про це вже говорили безліч разів. Якщо хтось досі цього не розуміє або не зміг зрозуміти, це означатиме лише свідомий, обдуманий вибір. І саме так його оцінить історія.
На завершення, з огляду на те, що це справді вирішальний етап протистояння, а помилкові кроки та невдачі можуть обернутися значними, а то й непоправними втратами, слід зазначити таке:
1. Існував твердий і принциповий план дій який не передбачав крайніх заходів і, цілком ймовірно, привів би до кращого результату. Перша частина обміну мала відбутися 8-го числа. Це посилило б престиж України і показало реальні наміри Путіна.
2. Ми не спостерігаємо жодних очевидних причин для творчих викрутів. Можливо, це особливість стилю.
3. Картина "влазіння руками" вже не видається випадковою - це, як мінімум, риса стилю керування.
Ми вступили в вирішальний етап протистояння: тут немає місця недоречним помилкам та провалам. Oтжe, ми будемо пильно стежити за розвитком подій. Якщо тенденція до творчих поворотів, інтриг та несподіваних ходів збережеться, нам не залишиться іншого вибору як проаналізувати її більш детально та глибоко.