Якось один знайомий, ну скажімо, доцент потрапив серед простих пенсіонерів і пенсіонерок, що нудьгували від "нічого робити". Пенсіонерам це здалося негаданим щастям, бо за їх наївним уявленням (тут вони трохи солідарні з автором статті "Чому я не згоден з В’ятровичем") доценти завжди мають бути толерантними й відповідати на хамство культурно. На їх думку, це відкривало їм великі можливості розважатися: грубіянити, ображати, а потім потішатися над тим, як культурно реагує на це "дурнуватий" доцент. Вони були неприємно здивовані й ображені тим, що доцент не виправдав їх сподівань.