"Мудрий нарід" втомився.
Втомився від постійних тривог, втомився від щоденних обстрілів, втомився ховатися від ТЦК, втомився від поганих новин з фронту, втомився перераховувати свої кровні на донати українським бригадам, втомився чекати нашої швидкої перемоги та шашликів на свята… «Мудрому народу» не подобається жити в напрузі, постійне зростання цін і невизначеность.
«Мудрий народ» хоче, щоб Трамп, чи Макрон, чи будь-хто завершив війну. "Мудрий народ" не хоче війни. Він не хоче воювати. Він хоче, щоб це робив хтось інший: якісь незнайомі йому добровольці, іноземні легіонери, хай навіть війська НАТО, але, головне, щоб настав мир. Або, хоча б перемир'я. Головне, щоби не стріляли. А яка буде ціна – це не має значення.
Мудрий народ навіть нічого поганого не бачить, щоб це було навіть на умовах путіна. «Кемська волость?» – та хай забирають… Для «мудрого народу» росіяни з українцями майже один народ. Адже жили ми разом майже триста років… А голодомор, в'язниці, примусові переселення, знищення українських традицій та культури – це лише результат правління поганих вождів.
«Мудрому народу» не подобаються політики, які говорять йому про підтримку армії, єдину церкву, корупцію, українську національну політику та українську мову. Ні, «мудрий народ» зовсім не заперечує проти армії та зміцнення країни, але він упевнений, що від нього нічого не залежить, і цим мають займатися інші люди.
«Мудрий народ» чекає. Він чекає на месію, який вирішує всі проблеми. Головне, щоб не було зруйновано їхній світ із милим, радянським минулим, дешевими продуктами та хорошими новинами. Ось, тільки розуміння, що мирного життя не буде, поки існуватиме росія в тому вигляді, як сьогодні, у «мудрого народу» немає. Що ті, хто виховувався в інформаційному просторі доньки Золотої Орди, у кріпосному праві та десятиліттях комуністичної пропаганди ніколи не дадуть Україні спокійно розвиватись.
Ми пам'ятаємо, що писав Степан Бандера:
Жертвами Москви найбільше є пасивні жертви, які були знищені тільки через те, що зі своєї природи, своєю якістю в чомусь мешали чи не подобалися більшовикам, без наміреного, активного опору.
Кожний активний супротив ворожому наступові, кожне саботування й активне поборювання ворожих, спрямованих на шкоду нації, плянів, на будь-якому відтінку та в будь-яких формах, - має корисне значення для оборони нації теж тоді, як не вдається знівечити ворожої дії на даному відтинку. Усе саме утруднення, загальмування ворожої акції корисно впливає на оборону національних інтересів і цінностей на інших відтинках, діє їм відтяження. Навіть коли більшовикам остаточно вдається проламувати спротив і знищити опірні сили на поодиноких відтинках, то це і їм приходиться дуже дорого.
Ще важливішим є наступальне значення цієї боротьби і опору, що примушує врага змінювати свої пляни і йти на поступки.