Важко з упевненістю інтерпретувати вчинки нестабільної особистості, зокрема, цілком можливо, і в психічному плані. Проте ми спробуємо перерахувати можливі мотиви які призвели його до недавніх заяв та вчинків.
1. Агресивний, нігілістичний популізм
Місія Трампа це руйнування західних ліберальних демократій. На сьогодні, після одного повного терміну він не показав жодної, нульової здатності до створення нового й кращого. Про це, до речі, можна судити вже з його досвіду в бізнесі.
У цьому сенсі мета відновлення міжнародного права, солідарності з Україною як жертвою безпрецедентної з часів Другої світової війни агресії виявляється як зрозуміла й очевидна мета для його зусиль. Це як маяк світла в темній пустелі що привертає його увагу негайно і повністю.
Трамп не створив нічого позитивного і мабуть розуміє свою нездатність. Тому він шукатиме нові цілі для руйнування щоб утриматися при владі, а коли їхній набір зменшуватиметься почне шукати винних у своїх власних провалах.
2. Пошуки будь-яких швидких, реальних та конкретних результатів
Цілком можливо що навіть Трамп здивований абсолютно плачевними результатами початкового періоду свого правління. Жодне з обіцяних чудес не реалізувалося, але й треба було бути досить неповноцінним у сфері раціонального мислення, щоб багато чого чекати. Його обранці, багато хто з них починає висловлювати сумніви. Трампу потрібен ясний приклад, досягнення, щоб парадувати його перед публікою як він любить. Це, звісно, пояснює епізоди та вихідки з Грінландією, тарифами тощо.
Для Трампа, мачо всесвітнього масштабу, ким він себе бачить, Україна виглядає легким об'єктом для цієї мети: примусити, продавити і можна вже роками мовити як "Байден почав війну", а ось він її успішно закінчив. Що насправді відбуватиметься після турбує його в останню чергу.
Мабуть з нагоди вродженої обмеженості, він обирає для цього найтупішу відверто безнадійну стратегію, яка жодного разу не працювала і не може: лестощі та односторонні поступки.
Може він уже втратив здатність мислити раціонально. Але ось цікава можливість: через підсвідому асоціацію він мислить не в напрямку «які дії могли б привести його (Путіна) до бажаного мною результату», а «які підходи я б хотів бачити, якби був на місці його (Путіна)». Тобто, ставити себе на місце Хла.
3. Нарцисична злопам'ятність
Трамп у його очах, це лідер світу. А Україна заважала йому світитися в променях цієї ролі вже не раз і не два. Інші країни беруть з неї приклад. Поки існує і стоїть Україна, він не може переписати історію і наполягти, щоб правда визначалася відповідно до його слів (1984, спадає на думку). Це привід уже для реальної, практичної нелюбові. Крім того, до цього може домішатися тривіальна заздрість до президента України, навколо кого, за всіх застережень, реально зосереджені дії вільного світу - а яке місце і роль залишаються для Трампа?
4. Просто не усвідомлює своїх слів
І це теж уже не за межами можливої реальності. Може він втратив можливість мислити раціонально і коментує свої бачення і фантазії, як багато ідолів культів до і після нього.
5. Як уже висловлювалося, включно з публічно: ассет або контрольована персона Путіна
Хай би що це не було, один із цих варіантів або їхня суміш, або щось зовсім інше, важливо розуміти: Трамп - єдиний хто відповідає за його слова та вчинки. Ніхто не повинен рятувати його обличчя. Ніхто не повинен вдавати що нічого незвичайного не відбувається.
За словами Міка Аалтола, Фінляндія, у комітеті інстранних справ Європарламенту (на фото вище): "нехай він володіє своїм власним безладом". Це зовсім не нормально, гротескно та обурливо не для лідера вільного світу, а будь-якого з його дійсних членів. Від лідера вільного світу до випадання з нього – за лічені тижні. Рекорд історії?