Про неймовірну брехливість москвинів хто тільки не писав! Так Павло Штепа зібрав багато висловлювань на цю тему й помістив їх у свою книжку "Московство", де присвятив московитській брехні цілу главу під назвою "Брехня". Ось витяг з тої глави:
«Крім підкуплених московським урядом, всі чужинці, що були в Московщині XVI–XX ст., пишуть про брехливість її населення. «Москвини брешуть з неймовірною безсоромністю і нахабством. Ані трохи не зашаріються, коли зловите їх на брехні. Підліших крутіїв за московських міністрів ледве чи знайдете десь у світі. Московські торгівці та ремісники найбезсоромніші ошуканці й шахраї. У Москві злодіїв та ошуканців — юрби на кожній вулиці[154]».
Ми, сучасники, могли б і самі немало розповісти про їх неймовірну брехливість, символом якої стала крилата фраза Путіна: "Іх там нєт", – про, начебто, відсутність московитського війська на окупованій Московією території України. Але що важливо, що московити не тільки самі брешуть, але й інших силою, шантажем або підкупом змушують брехати, створюючи у такий спосіб навколо себе комфортне брехливе довкілля. На підтвердження цих слів розповім, про одну пригоду, що сталася ще за радянських часів.
Де Макар телят не пас
Пригадую, коли я був начальником КТБ (конструкторсько-технологічного бюро) на заводі ГШО (гірничошахтного обладнання), під час будівництва нового адмінкорпусу виявилося, що проєктанти забули передбачити в проєкті приямок під ліфт. Проєкт розробив Челябінський проєктний інститут із довгою назвою, яку вже не пам'ятаю. Я написав проєктантам листа, де пояснив суть проблеми й навіть навів ескізи. Листа відправили факсом. Отримали через якийсь час факс у відповідь. То були фрагменти виправлених креслень. Як побачили – остовпіли. Абсолютна нісенітниця! Таке враження, що креслення правила мавпа. Ще раз відправив новий факс – відповіла знову мавпа. Ну що робити? Доповіли директору заводу. Той викликав мене наступного дня та й каже:
– Я про все домовився. Поїдеш в Челябінськ. Там на місці покажеш їм, як треба виправити креслення. Але запам'ятай: під час розмов ти не маєш права навіть натякнути кому б то не було з них, що вони допустилися помилки. Кажи що хочеш, але забудь слово помилка і всі його синоніми.
– Але ж що я можу сказати? Як виправити помилку, якщо про неї не можна говорити?
– Що-небудь вигадаєш.
І я поїхав, тобто полетів туди, де Макар телят не пас, – в Челябінськ. Спека на ту пору в Дніпрі була надзвичайна — 35 чи 36ºС. Мені навіть в голову не спало одягти щось крім легкої сорочки. Свою легковажність я почав розуміти вже в Москві, де було хмарно й час від часу крапав дощ, а в Челябінську я остаточно зрозумів, що замерзаю. Температура була десь між 15 – 20ºС. Небо було свинцеве, майже безперервно лив холодний дощ. Виручив мене головний інженер проєктів (скорочено ГІП), до якого я найперше заявився. Він дав мені свого запасного плаща, який, проте, був на пару розмірів більшим, ніж потрібно. Але то нічого! Потім ми, як було в ті часи заведено, відзначили моє щасливе прибуття. Отже, я зігрівся.
Погоня
Отже, я зігрівся. Проте, мабуть, я трохи перебрав зігрівальної рідини, бо наступного ранку прокинувся з головним болем і, перш, ніж братися до роботи, мені дуже закортіло похмелитися кухлем пива. З таким наміром я й вийшов з готелю, роздивляючись, чи немає де поблизу пивного кіоску. Кіоск був, але закритий. Я почав роздивлятися навколо, щоб у когось з чоловіків спитати, де о цій порі можна розжитися пивом. На вулиці чоловіків було багато, але сумління не дозволяло мені до них звернутися. Ну справді, всі вони стурбовано бігали з трилітровими бутилями. Таке враження, що вся чоловіча половина Челябінська вийшла на вулиці з тими клятими бутилями.
– Мабуть, за молоком, – подумав я. – А я? Я зранку, як алкаш, шукаю пиво. Ні, не можу спитати!
Але й сам знайти пиво я теж не міг і нарешті зважився звернутися до групи мужиків з трилітровими бутилями. На превеликий мій подив вони не здивувалися й запропонували мені піти на пошуки пива разом з ними. Виявляється, вони теж шукали пиво. Всі чоловіки з трилітровими бутилями шукали пиво. Вся чоловіча половина Челябінська шукала пиво, а не молоко!
Щоб краще уявити, що було далі, пропоную перечитати в "Майстрі й Маргариті" Булгакова сцену, де Іван переслідував професора:
«Хоч який занепокоєний був Іван, проте його вражала та надприродна швидкість, з якою відбувалася гонитва. І двадцяти секунд не минуло, як після Нікітських воріт Іван Миколайович був уже засліплений вогнями на Арбатському майдані. Ще кілька секунд, і ось уже якийсь темний провулок з нерівними тротуарами, де Іван Миколайович гепнувся і розбив коліно. Знову освітлена магістраль — вулиця Кропоткіна, потім провулок, потім Остоженка і ще провулок, бридкий, похмурий і ледь освітлений».
Отак і я разом зі своїми попутниками бігав вулицями, дворами й провулками, їздив усіма видами міського транспорту, крім таксі. Міські пейзажі змінювалися з надприродною швидкістю, але пиво, як і загадковий професор, весь час було десь попереду нас. Як тільки ми наближалися до чергового кіоску, воно закінчувалося – й ми рушали далі. Аж, нарешті, нам пощастило. Ми стали в чергу. Я стояв, як всі, але виходить не зовсім, як всі, бо передній чоловік обернувся, оглянув мене й запитав, де мій бутиль. Я сказав, що мені вистачить кухля пива.
– У нас за розпорядженням Міськради пиво відпускають лише в бутлі. – Повідомив чолов'яга.
– А де можна його придбати? – Спитав я.
Виявилося – через дорогу в гастрономі. Я швидко подався туди. Знайшов прилавок, за яким на полицях стояли пусті бутлі й попросив літровий бутиль. Продавчиня подала мені бутиль, але трилітровий.
– Ні. Дайте мені літровий. – Запротестував я.
Продавчиня подивилася на мене здивовано й мовчки протягнула літровий бутиль. Я розплатився й швидко подався до черги.
Але мій новий знайомець ніяк не вгамовувався:
– А чому в тебе літровий бутиль?
– Бо мені й цього забагато. Спішу на роботу.
– Розумію. – Сказав він. – Тільки є проблема: згідно з розпорядженням Міськради пиво дозволено відпускати лише в трилітрові бутлі.
– Ет! Туди б ... вашу Міськраду ...
Я чимдуж кинувся до гастронома. Продавчиня засміялась:
– Ну от, це інша справа, а я думаю: нащо йому літровий бутиль? Може, для молока.
Я встиг якраз, коли підходила моя черга, й мені налили літру пива у трилітровий бутиль. Похмелившись, я віддав зайву півлітру разом з бутлем новим приятелям і поспішив до інституту.
Читайте далі Частину 2.
Зміст
Частина 1. Передмова. Де Макар телят не пас. Погоня
Частина 2. Ні слова про помилку!
Частина 3. Вино з доставкою додому. Грабунок на великій дорозі. Післямова