"Сумно буде воювати – я не взяв з собою книг, - звірялися, якщо пригадуєте, в "Поsтебні", - це ‘мать німці винуваті – не згадаю твоїх ніг. / Я пригадую септембер перший наступ, перший бій, / а які цицьки у тебе не згадаю хоч убий".
Так само у своїй книжці "Мобілізована нація" британський історик Ніколас Старгардт, спираючись на числення свідчення - щоденники і листи закоханих, судові протоколи і військові листування - досліджує, як німці пережили Другу світову війну, проливаючи світло правди на їхні мотиви і внутрішні конфлікти. "Я дійду до Ермітажу, / - продовжував вищезгаданий герой. - Залу шпанськую знайду. / Потім ти мені підкажеш, / як тебе сьогодні звуть. // На стіні Святий Лаврентій, / Поруч хата сад і став, / Віриш я у цім моменті / сам картиною би став".
До речі, у книжці згадують, як напередодні Різдва 1944 року молодий командир-танкіст на Східному фронті писав нареченій у Берлін, жаліючись на зірвані плани стати художником і висловлюючи побоювання, що війна не покладе край нескінченній низці конфліктів: "Після цієї війни скоро, десь за років двадцять, буде інша, і це можна помітити вже зараз". Потім він додав: "Мені здається, життя цього покоління вимірюється катастрофами".
Хай там як, але ця книжка - реальна історія про страхи і надії німців, розказана від імені очевидців - солдатів, вчителів, домогосподарок, нацистів, християн і євреїв. "Для сімей і окремих людей війна здавалася нестерпно довгою. Навколо розгорталися великі події, але мільйони листів рідним і близьким, що їх щоденно доставляла адресатам польова пошта, є чудовими хроніками хитрощів, що мали допомогти певним чином пристосуватися до дійсності й надмірних вимог війни. Намагаючись підтримати одне одного, багато пар замовчували ускладнення в їхніх стосунках, тому масштаби проблеми стали зрозумілим тільки після війни, коли сім’ї почали возз’єднуватися. У перші повоєнні роки різко зросла кількість розлучень".
Ніколас Старгардт. Мобілізована нація. Німецька війна 1939–1945 – К.: Лабораторія, 2025