На пост Верховного комісара ОБСЄ у справах національних меншин Кайрата Абдрахманова активно лобіювала Росія, а самому дипломату із Казахстану приписують служіння в агентурі КДБ, починаючи з студентських років.
У грудні минулого року відбулись вибори кандидатів на ключові посади всередині ОБСЄ, серед який і пост Верховного комісара у справах національних меншин. На крісло, яке критично важливе для збереження впливу Будапешта, претендували два кандидати – колишня спеціальний доповідач ООН від Угорщини по правах меншин Ріта Іжак-Ндіає та екс-міністр закордонних справ Казахстану, посол Кайрат Абдрахманов.
Призначення на пост Верховного комісара ОБСЄ у справах національних меншин неформально підпадає під сферу впливу російської делегації, тому Москва доклала максимальних зусиль аби пролобіювати свою кандидатуру - Кайрата Абдрахманова. Неофіційно екс-главу казахського МЗС підтримував і Будапешт, незважаючи на участь у виборах власного кандидата, маючи кулуарні стратегічні домовленості з Кремлем.
Впливове російське видання «КоммерсантЪ» ще у вересні минулого року писало, що Росія вже визначилась із фаворитом на крісло комісара по нацменшинам і активно збирає голоси на підтримку представника Казахстану в ОБСЄ, який у підсумку таки отримав перемогу над угоркою Іжак-Ндіає.
Між іншим, сам Кайрат Абдрахманов є досвідченим дипломатом та політичним діячом. За свою професійну діяльність встиг попрацювати Надзвичайним і Повноважним послом Казахстану в Австрії, Швеції, представником країни при ООН, та навіть главою МЗС. Але практично всю свою дипломатичну кар’єру щільну увагу приділяв відносинам з Москвою, користуючись особливими зв’язками з головним російським дипломатом Сергієм Лавровим.
Причини таких особливих відносин можуть бути різні. Але, після резонансної публікації статті російського аналогу Wikileaks, видання Ruleaks.net, стало відомо, що з 80-х років Кайрат Абдрахманов був агентом КДБ та казахського КНБ під псевдонімом «Данко». У злитих документах описується, що у співпраці з органами КДБ 22-річний молодий студент Абдрахманов був «ініціативником» та надавав інформацію добровільно. Про взаємовигідну багаторічну співпрацю дипломата і спецслужб були опубліковані матеріали навіть у російських «Известиях».
Все це можна назвати випадковим збігом обставин, якби не активізація Угорщини та підконтрольних їй організацій на Закарпатті одразу після призначення Кайрата Абдрахманова на пост Верховного комісара ОБСЄ. Головна мета кабінету угорського прем’єра Орбана – легалізувати «утиски угорської меншини України» через інституції ЄС, а саме ОБСЄ та її ключову структуру – Комісаріат у справах національних меншин, на який ворожа для нас Росія має безмежний вплив. Перший приклад цьому – призначення Абдрахманова.
По друге, Угорщина намагатиметься у будь-який спосіб пролобіювати через вказаний комісаріат розміщення на Закарпатті постійно діючою Спеціальної моніторингової місії ОБСЄ, яка «фіксуватиме» скарги етнічних угорців краю на порушення їхніх прав, свобод тощо. А організувати такі провокаційні дії чи скарги, як відомо, справа техніки.
І тому Угорщина не втрачає час. 20 січня глава МЗС Угорщини Петер Сійярто публічно звернувся до Кайрата Абдрахманова з проханням якнайшвидше дозволити працювати СММ ОБСЄ на території Закарпаття, маніпулюючи інформацією про «жорстокість і переслідування корінних угорців краю, яким погрожують фізичною розправою».
На початку лютого підконтрольні Будапешту лідери угорців Закарпаття Василь Брензович, Ільдіко Орос та Іштван Черничко, за ініціативи та підтримки угорських дипломатів, провели он-лайн конференцію з Абдрахманова, якому заявили про начебто обмеження мовних та освітніх прав нацменшин в Україні, їх дискримінацію та кримінальне переслідування. Хоча сам лідер «Товариства угорської культури Закарпаття», небезпідставно боячись правосуддя в Україні, ще з минулого року виїхав до Угорщини і не повертається додому.
Закарпатська угорка та депутат Європарламенту від провладної угорської партії «Фідес» Андреа Бочкор на засіданні парламенту 9 лютого звернулась до ОБСЄ з подібними меседжами, тим самим підтримуючи антиукраїнську кампанію, що тривалий час ефективно координується з Будапешта.
Більшість експертів із західної політики та двосторонніх українсько-угорських відносин вважають, що це тільки початок спільної кампанії Будапешта і Москви за вплив на керівництво ОБСЄ, підсумком чого має стати розміщення постійної місії на Закарпатті та подальше блокування євроінтеграції України.