"Війна - не лише час руйнації, але і життя, яке триває"
Цикл: Військовий про військових. Художні розповіді про буття від "Федоровича".
Наша армія чотири роки тому була в п'ять разів меншою за ворожу. Але і тоді та зараз ми сильні та впевнені, що ми спроможні відстояти Країну. Ми не самі, ми маємо європейських партнерів та вміємо гуртуватися при нових викликах. Так, ми хотіли б вже святкувати перемогу, пити каву у Криму. Впевнений, що цей час прийде. Так, Світ став непередбачуваний та іноді виникає відчуття, що нас зраджують, але головне, що ми самі не зраджували себе. Нехай переважає лють до ворога, а не до негараздів та тих, хто шукає шляхи до Перемоги! Треба спрямовувати сили на допомогу та підтримку тих, хто її потребує.
Завжди в важкі часи згадую відповідь, яку проголосив командир одного з наших одеській підрозділів, що захищав кордон на Сході під час першого вторгнення в 2014 році. Ми, тоді волонтери, відвідували Мариуполь і нас не пустили в Амвросіївку, бо йшли бої. Потім прийшлося змінити маршрут та їхати до Слов'янська. Ми чаювали і запитали командира: "-До чого нам готуватися далі в Одесі?'
Відповідь тоді вразила: "- Вмирати!?
Готуйтеся, вчить тактичну медицину, зброю. Війна прийде і до Одеси."
Тому усі роки мій великий рюкзак був зібраний, тільки відновлювалися речі, що в ньому були. І десь о 15.30 24.02.2022 я вже прямував до Малиновського РТЦК. Дякую тим, хто був поруч на службі у ЗСУ 1 рік і 10 місяців, підтримував та допомогав! Ви класні, хоча і дуже втомлені!🫂
Ми готувалися, а хтось казав, що це неможливо. Ніякі мирні угоди не зупинять ворога, крім сили технологічної зброї і нашої готовності його зустріти.
Час показав, що готуватися треба не вмирати, а вбивати ворога!
Слава нашим Героям, хто боронив і боронить країну, не втік, не ховається та зараз тримає стрій!🇺🇦
З повагою,
Сергій Сарафанюк