"Ми брешемо, - казав Юрій Смолич, літописець літературного життя 1920-30-х років в оповіданні "Дзеньки-бреньки" Володимира Даниленка. – Але ми у те віримо". Згадаймо також, як у серіялі "Обдури мене" ("Теорія брехні") з Тімом Ротом у головній ролі нам розповідали, як це іноді вигідно – брехати, хоч тебе все одно коли-небудь викриють. Натомість у романі Фріди Мак-Фадден "Ніколи не бреши" нас закликають – не треба! І пояснюють, чому саме, оскільки якусь там з рахунку Божу заповідь про те саме вже ніхто не пам’ятає.
"Усі брешуть, - запевняє героїня роману на початку, наче згаданий Смолич. – Багато років тому провели експеримент, пов'язаний. із поширеністю неправдивої поведінки. Він стосувався торгового автомата. Учасників повідомили, що торговий автомат несправний. Якщо вставити долар, то поломаний автомат видасть шоколадку й поверне долар. На автоматі була табличка з написом: "Для того, щоб повідомити про несправність автомата - зв'яжіться з нами за номером". Номер належав одному із дослідників - піддослідні про це не знали. Здогадайтеся, скільки осіб повідомили про несправність. Ніхто".
Можливо, тому що іноді правда вбиває? За сюжетом, у пошуках будинку своєї мрії молодята опиняються в розкішному маєтку, виставленому на продаж. Оглядаючи кімнати, вони розуміють, що саме тут жила відома фахівчиня з психіатрії, яка загадково зникла майже чотири роки тому. У пошуках розваги чи бодай якоїсь книжки молода натрапляє на таємну кімнату, де зберігаються аудіозаписи розмов докторки з усіма пацієнтами. Вирішивши послухати їх, касета за касетою, вона неочікувано дізнається про низку подій, які передували зникненню психіатрині. Щось жахливе сталося в цьому будинку, і це не дивно, бо перед нами динамічний непередбачуваний трилер від авторки бестселерів "Служниця" та "Секрет служниці". І це чиста правда!
Фріда Мак-Фадден. Ніколи не бреши. – Х.: Віват, 2024
Ілюстрація: Анжела Джеріх