Жив був у провінційному містечку борець за щастя трудового народу або, якщо попросту, комуніст, на прізвище Розумний (персонаж, звичайно ж, вигаданий). Як і належить справжньому комуністові, він був ідейний і сповідував комуністичну ідеологію.
Як кожній людині пасує одяг відповідного саме їй розміру, так ідеологія пасує своєму апологетові, тільки якщо її рівень складності відповідає його розумовим здібностям. Комуністична ідеологія товариша Розумного була найпростіша з можливих. Якби йшлося про одяг, то це був би дитячий розмір для молодшого шкільного віку. Ось вона до вашої уваги.
Комуністична ідеологія товариша Розумного
Людство ділиться на два класи: клас експлуататорів і клас трудящих. Між ними точиться запекла боротьба. Клас трудящих переможе. Моральним є все, що сприяє перемозі трудящих над експлуататорами. Крапка. Далі варіації.
Розумний любив свою ідеологію за її розумність і простоту. Без неї він не міг і двох слів сказати чи написати. Бувало, пише листа братові. Починає, як заведено: «Здрастуй, дорогий брате Кирило, а також люба своячко Маня, племінники Коля й Ваня, внучата Василько й Микитка! Сподіваюсь, у вас все гаразд, як і у нас». Ну а далі – ідеологія. Товариш Розумний переписує останню передовицю компартійної газети "Правда" про міжнародне становище. Це займає в листі декілька сторінок стислого рукописного тексту. Завершення листа, як і початок, – традиційне: «До побачення! Бажаємо вам щастя, здоров'я, успіхів у роботі й особистому житті. Ваш брат, дівер і дядько Петро, а також невістка Катя, племінниця Настя, внуки Михась та Іван і внучка Софійка».
Так би й жив товариш Розумний, поки жилося. Та одного разу комуністична партія зникла. От була – й не стало! Комуністична ідеологія після її зникнення стала, як би це сказати, не актуальною. Затужив товариш Розумний і тяжко задумався на життєвому перепутті, як жити далі. Його старші товариші знайшли для себе зовсім простий вихід. Серед світу широкого вони вигородили собі свій маленький вузенький старенький світочок, в якому нічого не зникало: ні компартія, ні ідеологія. Вони були старі, й у них все було по-старому. Але товариш Розумний був хоч і людиною в літах, та не настільки, щоб покинути широкий світ і поховати себе в комуністичному монастирі. Тому він, образно кажучи, вдався до метаморфози: взяв приклад з гусені й перетворився на метелика. Словом, товариш Розумний став паном Розумним і змінив ідеологію. Ось вона, його нова ідеологія.
Соціал-націоналістична ідеологія пана Розумного
Людство ділиться за світоглядом на лібералів і націоналістів. Все, що є поганого, – від лібералів; все добре – від націоналістів. Між ними точиться запекла боротьба. Націоналісти переможуть. Моральним є все, що сприяє перемозі націоналістів над лібералами. Крапка. Далі варіації.
І хоч в новій ідеології, як ви вже напевне помітили, "стирчать вуха" старої, не кваптеся викривати пана Розумного. Він старався в міру своїх сил і можливостей. Краще поцінуйте красу гри його розуму. Справді, не міг він, навіть ставши паном, прийняти ідеологію буржуазних націоналістів, бо буржуазна ідеологія – це по суті лібералізм, а лібералізм – це зло. Можна й навпаки: не міг пан товариш Розумний прийняти лібералізм, бо лібералізм є буржуазною ідеологією, а буржуазія – це клас експлуататорів. Отже, буржуазні націоналісти) – це експлуататори трудящих.
Можливо, знайдеться хтось, хто заперечить мені, що пан товариш Розумний – то моя вигадка, що насправді немає й не було комуніста з прізвищем Розумний, який потім став соціал-націоналістом. Але ж, панове! Я сам зізнався (хоч і в дужках), що персонаж вигаданий, тобто не було саме такого Розумного в реальному житті. Інша справа – його існування, як явище в нашому суспільному житті. Тут я наполягатиму, що в такому узагальненому вигляді пан Розумний існував і існує; тому ж, хто не вірить, я б рекомендував покопатися в коментарях на Енігмі. Певен, що він обов'язково наткнеться на дописи пана Розумного. Тільки нехай візьме до уваги, що пан Розумний тут інкогніто – під псевдонімом.
1) Про партійну ідеологію взагалі можна прочитати в статті "Ода партіям та ідеологіям". Про компартію й комуністів – у різних розділах моїх мемуарів у журналі "Записна книжка", наприклад: "Соціальний експеримент. Глава 4", "Пригоди проєктувальників. Передмова і глава 1", "Пригоди на шахті Карла Маркса. Вступне слово і глава 1", а також всі інші глави Пригод на шахті "Карла Маркса".
2) Пан Розумний називав свою ідеологію "подлінной", а не новою. Українською треба було б сказати "справжньою" або "достеменною", але б тоді втратився справжній комуністичний зміст. Бо треба сказати, що в комуністично-людському словнику прикметник "подлінний" у багатьох випадках означав "не". Наприклад: подлінная правда – неправда.
3) Буржуазні націоналісти є вигадкою комуністів. Просто в комуністичному лексиконі слово "буржуазний" має лайливо-образливий смисл.