Як саркастично відзначив телеграм-канал “Dauphinois”, в "верхньому контурі" економіки все добре, вона відновлюється разом зі світовим зростанням попиту і цін, а що відбувається в «нижньому контурі» керівництво не цікавить - беруть люди кредити – і добре, витрачають заощадження – і добре, раді будь-якому заробітку – що і потрібно. Ці контури – як планети на різних орбітах – відстань між ними збільшується, мешканці цих планет, чим далі, тим гірше будуть розуміти один одного. Так як в 17 столітті де-небудь в Бенгалії міг бути голод, а в конторі Ост-Індської компанії все було добре, і її службовці навіть не зрозуміли б, у чому, власне, проблеми у людей за вікном.
УКРАЇНСЬКИЙ РАХУНОК
Такою “бенгалією” є сучасна Україна. У нас, як ніде, всі вади глобального капіталізму проявляються в гротескних та, водночас, людожерських формах.
Як писав ще в 2016 році Сергій Дацюк, у нинішньої України як форми державної організації, майбутнього немає, громадянська війна невідворотна (про це варто вже говорити), країна буде фрагментуватися далі. Головні винуватці – українські корпорації та великі українські бізнесмени (деякі з них навіть політики і чиновники високого рангу), які так і не стали патріотами, а також політичні пройдисвіти, які спираються на легітимацію та легалізацію.
Суть нинішньої політичної кризи – правлячий клас руйнує Україну, сам це розуміє, боїться цього, але меркантильні мотивації його сильніші, ніж публічні.
Правлячий клас може лише грабувати населення, викачуючи народні багатства та перетворюючи нашу економіку в сировинний придаток транснаціональних корпорацій. У цьому майстер-клас можуть давати наші соросята.
В нас відібрали наукоємкі індустріальні підприємства, прибуткові монополії та розподільні мережі, провели деіндустріалізацію та випиляли на металолом потенційних конкурентів іноземним виробництвам.
У людей шахрайськими методами експропріюють надлишки капіталів, позбавляють можливості відкладати та накопичувати гроші (закон про так звану “податкову амністію”).
Наступним кроком стане крадіжка землі.
В аналітичній доповіді GROWFORD Institute «Ринок землі: існуючі загрози для України та необхідні запобіжники» зазначається, що зазвичай, “іноземні інвестори активно таргетують (тобто визначають як мету) країни з корумпованими або некомпетентними урядами для швидкої та дешевої скупівлі високоякісних сільськогосподарських земель. Аналіз показав, що між 2000 і 2011 роками у 56-х бідних країнах третього світу відбулися великі трансакції з поглинання сільськогосподарської землі, які призвели до виселення місцевого населення, зникнення фермерських господарств, погіршення якості землі і виникнення продовольчих криз.
Корумповані або некомпетентні уряди стають зручними партнерами для вигідного бізнесу земельних інвесторів. Часто таким угодам передує інтенсивна пропаганда або консультації іноземних радників. Їхню діяльність для місцевого населення називають земельною реформою і інвестиціями, що немовби призведуть до економічного зростання і створення нових робочих місць. Але насправді відбуваються протилежні речі.
У доповіді цитується інша відома аналітична структура зі світовим ім’ям – Oxfam International, яка публікували звіти про хід та результат земельних реформ в багатьох країнах світу.
Зокрема, Oxfam International закликає Світовий банк не допускати (принаймні не стимулювати) таких інвестицій, які передбачають поглинання великих площ сільськогосподарських земель і призводять до загострення продовольчої кризи для місцевого населення. Тим більше, що такі операції виходять за межі мандата Світового банку, який полягає у боротьбі з бідністю місцевого населення країн, а не в протилежних діях.
Висновки з матеріалів Oxfam полягають у тому, що за браком необхідних потужних правових інституцій, земельна реформа і відкриття ринку землі перетворюються в її захоплення і відчуження громадян країни від доступу до своєї власної сільськогосподарської землі. Багато міжнародних експертів називають такі земельні реформи новими технологіями неоколоніалізму.
Нашим “реформаторам” здається, що відкриття ринку землі забезпечить приплив коштів в бюджет та приведе ефективного власника в сільське господарство. Так, в короткій дистанції це може спрацювати. А у стратегічний перспективі, в перспективі покоління – ми втратимо цінний ресурс та спільне надбання народу, яке могло б прокоримити наступні покоління українців.
Після цього нас “закріпачать”, обмеживши пересування та вибір заняття, і все в ім’я карантину...
ЗАМІСТЬ ВИСНОВКІВ
Якщо правдиві прогнози про насування “ідеального шторму” вже в 2022 році, то для України – це загроза катастрофи, а з іншого боку - шанс вирватися з тенет вічно “наздоганяючого розвитку” та зовнішнього управління.
Для цього необхідно не боятися вдаватися до хірургічних засобів в економіці та демонтувати неефективну управлінську систему “другої республіки” (яка, республікою ніколи і не була).
Це передбачає реприватизацію, інвентаризацію державного майна і активів, податок на недоброчесну приватизацію, націоналізацію, запровадження республіканської частки та жорстку антимонопольну політику.
В політичній сфері, мусимо розпочати процес інклюзивної Конституанти. Бо в існуючому політико-правовому дизайні Республіки не збудуєш. Так само варто говорити про відповідальне громадянство і нові принципи побудови управління в країні. Ми маємо нарешті розірвати пуповину з пострадянською спадщиною у вигляді Конституції 1996 року та ухвалити новий Основний Закон!
Хто зробить все це? Нові політичні суб’єкти.
І не потрібно мені тикати під ніс “зеленими” та різними потойбічними “голосами”.
Існуючі політичні гравці в ситуації кризи та потужних викликів демонструють повне ідейне та організаційне банкрутство.
Влада не спроможна добити “п’яту колону” Медведчука, змінити правила гри в політикумі, що призводить до самовідтворення політичної корупції та влади олігархата. Опозиція не в стані підняти загальноукраїнський протест. Навіть нормально організувати збір підписів за референдум не змогли. Я вже не каджу про виведення людей на вулицю проти тарифів, зниження рівня життя, антисоціальних законів тощо. Суцільна імпотенція парламентських партій.
А політичний процес не терпить пустот та імпотенції. Досить швидко з’явиться сила, яка пред’явить своє право на владу, або візьме її силою.
Автор Віталій Кулик (скороено)
Джерело
Цією силою будуть радикальні націоналісти.. Тож готуйтеся.