Парафраза відомого твору Ернста Теодора Амадея Гофмана «Малюк Цахес на прізвисько Цинобер»
РОЗДІЛ СЬОМИЙ. Як знешкодити Цахеса Цинобера
Бальтазар, що переховувався в селі Гох-Якобсгайм, прочитав останнього листа від референдарія Пульхера і впав у відчай. Не підбадьорила його новина, що останнього разу фея, схоже, не прилетіла до Цинобера у садок, бо повернувся він звідти розгублений і скуйовджений. Не звеселила поета навіть звістка про першу невдачу, що спіткала Цинобера, – пригоду в зоологічному кабінеті, де іноземним відвідувачам й доглядачеві кабінету чомусь спало на думку, що парадно вбраний міністр Цинобер є ніким іншим, як мавпочкою рідкісної породи. Іноземці навіть хотіли нагодувати чудернацьку тваринку волоськими горіхами, а доглядач навів їм довгу латинську назву мавпочки, що починалася словом "Вельзевул" і закінчувалася словом "Ревун".
– Добродію, – визвірився курдупель на доглядача, – ви що зовсім збожеволіли? Який я вам Ревун! Я Цинобер, міністр Цинобер, кавалер ордена Зелено-плямистого Тигра з двадцятьма ґудзиками!
Але як малюк не лютував, відвідувачі й доглядач якимось дивним чином залишалися при своїй думці, а тут ще й ніжки, якими міністр так несамовито тупотів, врешті йому відмовили. Так що вкінці він вже не міг на них встояти, і камердинеру довелося на руках віднести малого курдупеля в карету.
Всі ці приємності губилися під тягарем невмолимої долі, що відібрала у поета його улюблену Кандіду й віддала її у владу огидного карлика, який до того ж, ставши міністром, не забув прочухана, отриманого від Бальтазара, й заприсягся помститися. У відчаї забіг Бальтазар у найтемнішу лісову гущавину, даючи волю своєму відчаю.
– О зрадливий Проспере, – вигукнув Бальтазар, – чим я перед тобою завинив, що ти так жорстоко мене підманув? Чи не дурним я був, – продовжував Бальтазар, – чи не дурним я був, шукаючи рятунку у тебе? А ти мене самого звабив пекельними штуками і прогнав з Керепеса, бо прочуханка, якої я начебто завдав дзеркальному відбиткові, насправді прийшлася на спину живого Цинобера.
Так нарікав Бальтазар, зневірений у своєму покровителі. Між тим смеркало, всі лісові барви зблякли в сірій імлі. Аж раптом серед дерев та кущів немовби зійшла вечірня зоря. Він здивовано глянув угору й побачив Проспера Альпануса, що летів до нього на якійсь чудній комасі, яка була трохи схожа на польового коника, розмальованого в найяскравіші барви. Тільки не питайте мене, як людина або навіть прибулець можуть літати верхи на комасі! Згадайте краще змагання в зміні тілесної форми, що були описані в другій частині шостої глави. Якщо фея змогла перекинутися мишкою, а маг – котом, то чого їм варто зменшитись у розмірах та масі аж настільки, щоб осідлати комаху. Польовий коник, на якому летів Проспер, теж, ясна річ, був не звичайною комахою, а біороботом – творінням генної інженерії. Хай там як, але Проспер Альпанус спустився до юнака й сів біля нього, набувши людського зросту, а його коник полетів у кущі й приєднався до співу тисяч комах, що тим часом почав бриніти по всьому лісі. Доктор торкнувся до юнакового чола блискучою квіткою, яку держав у руці, й тієї ж миті серце Бальтазарове загорілося новою бадьорістю.
– Ти, Бальтазаре, – сказав Проспер Альпанус лагідним голосом, – дуже несправедливий до мене. Так зрадливо лаєш мене тепер, коли мені пощастило переважити чари, які руйнували твоє життя. Але я прощаю тобі, бо й сам колись був закоханий в індійську принцесу Бальзаміну й добре знаю, що таке розлука з коханою. Отож до справи! Знай же, що Цинобер – це жалюгідний каліка, син однієї бідної селянки, і що зветься він, власне, малюк Цахес. Тільки з пихи узяв він пишне ім'я Цинобер. Патронеса фон Рожа-Гожа, чи, власне, славетна фея Рожабельверде, знайшла малу потвору на дорозі. Фея так думала: коли природа, немов мачуха, скривдила його, то вона нагородить малого дивним таємничим даром, завдяки якому все, що хтось доброго подумає, скаже чи зробить у його присутності, йтиме на його рахунок, ба навіть сам він у товаристві освічених, розумних, дотепних людей буде шанований як освічений, розумний, дотепний, і взагалі його матимуть за найкращого з тих, серед кого він перебуватиме.
– Ці дивні чари, – продовжував Альпанус, – сховані в трьох вогненно-блискучих волосках, що тягнуться через малюкове тім'я. Кожний дотик до тих волосків, як і взагалі до голови, для нього болючий, ба навіть згубний. Тому фея і зробила його чуб, з природи рідкий та кострубатий, густим і кучерявим, щоб він захищав малюкові голову, ховав червону смугу і зміцнював чари. Кожного дев'ятого дня фея сама зачісувала малюкові кучері магічним золотим гребінцем, і та зачіска зводила нанівець усі спроби протидіяти чарам. Але гребінець той був знищений міцним талісманом, якого я зумів підсунути добрій феї, коли вона відвідала мене. Тепер вся річ у тому, щоб вирвати ті вогнисто-червоні волоски, і Цинобер знов перетвориться на ніщо! Тобі, мій милий Бальтазаре, долею призначено знищити ті чари. Візьми цей лорнет, підійди близько до малюка Цинобера, пильно подивись через нього на його голову і виразно побачиш, як три червоних волоски окремо від решти тягнуться через його голову. Міцно схопи їх, не зважай на пронизливий котячий вереск, який він зчинить, вирви заразом усі три і там же, на місці, спали. Треба всі волоски вирвати заразом і негайно їх спалити, а то вони можуть наробити ще всілякого лиха.
Фея розчісує кучері Цинобера
– О Проспере Альпанусе, – вигукнув Бальтазар, – хіба ж я вартий такої доброти, такої великодушності після свого недовір'я до вас!
– Коли фея Рожабельверде, – повів далі Проспер Альпанус, і на його обличчі з'явилася лагідна усмішка, – Коли фея Рожабельверде так завзято допомагає потворному Циноберові, то ти, Бальтазаре, цілком під моїм захистом. Тож послухай, що я для тебе надумав зробити. Чарівник Лотос учора навідався до мене й приніс мені тисячу привітів, але й стільки ж докорів від принцеси Бальзаміни, яка прокинулася зі сну й чекає на мене. Отже я їду в далеку-далеку Індію й покидаю свій сільський маєток, але не хочу бачити там іншого господаря, крім тебе. Завтра я йду в Керепес і накажу виготовити формальний дарчий запис, де назвуся твоїм дядьком. Коли Циноберові чари будуть знищені, ти з'явишся до професора Моша Терпіна як власник чудового маєтку посватаєш прекрасну Кандіду, і він з великою радістю дасть згоду на ваш шлюб. А тепер мені час додому, щоб у товаристві свого приятеля Лотоса приготуватися до скорого від'їзду. Прощавай, Бальтазаре!
Проспер загнуздав коника, скочив у сідло, але, вже трохи відлетівши, раптом затримався і вернувся до Бальтазара.
– Я мало не забув, – сказав він, – про твого товариша Фабіана. Тоді на мене найшов жартівливий настрій і я занадто суворо покарав його за неґречність. Ось йому табакерка, там є те, що його втішить.
Проспер Альпанус перелетів через кущі, в яких лісові звуки лунали все голосніше й мелодійніше, а Бальтазар повернувся назад до Гох-Якобсгайма, з найсолодшими надіями в серці.
Тепер у кінці цього розділу я маю дещо пояснити, адже уважний читач вже, мабуть, здивувався: як це? Цахес – син селянки? Але ж у першому розділі моєї версії повісті Гофмана сказано, що Цахес походив з бідної єврейської родини та був взятий на виховання місцевим рабином. Мушу зізнатися, що в оригінальному творі Цахесова мати таки була селянкою, а виховував його не рабин, а лютеранський пастор. То все чари феї Рожабельверде! Вони розкидали в просторі й часі велику кількість Цахесових копій. Одна з них, яка мені впала в око першою, і була тим самим єврейським хлопчиком – сином пані Ривки. Це, звичайно, не виправдовує мою помилку, але погодьтеся, мало хто може встояти перед чарам. До речі, як тільки іноземні туристи прийняли Цинобера за мавпочку, схожі непорозуміння трапилися також і з його копіями. Продовжуючи відстежувати долі лише двох із них, повідомляю, що одночасно (у суперчасі) Гришка Розпутіна, якого досі вважали святим провидцем, зненацька прийняли за неотесаного мужика або, попросту, хама й висікли за наказом архимандрита; а вашого президентика прийняли раптом за лоха, дарма, що він тупотів ніжками й кричав:
– Я не лох, я Президент!
Але його найближче оточення потайки продовжувало вважати його саме лохом.
Не думайте також, що всі Циноберові копії мали золоті волоски. У багатьох із них чари були зосереджені в інших частинах тіла. Де саме вони були в Гришка, дослідники й досі сперечаються. Хтось із них навіть висловив припущення, що вони були розосереджені в усьому його дебелому тілі. Що ж до президентика, то всі – особливо дами – одностайно зійшлися на тому, що його чари зосереджені на кінці тої частини тіла, якою, виявляється, можна грати на фортепіано. Відповідно припинити злочинну дію чарів можна було лише ритуальним обрізанням. Так принаймні вважали вчені рабини, а їх думці в таких питаннях варто довіряти.
Читайте далі Розділ 8.
Зміст
Вступне слово і РОЗДІЛ ПЕРШИЙ. Маленький виродок
РОЗДІЛ ДРУГИЙ. Студент Цинобер
РОЗДІЛ ТРЕТІЙ. Частина перша. Магія та її наслідки
РОЗДІЛ ТРЕТІЙ. Частина друга. Магічне чаювання у професора Терпіна
РОЗДІЛ ЧЕТВЕРТИЙ. Небесна карета
РОЗДІЛ П'ЯТИЙ. Частина перша. Доктор Проспер Альпанус
РОЗДІЛ П'ЯТИЙ. Частина друга. Проспер Альпанус береться до справи
РОЗДІЛ ШОСТИЙ. Частина перша. Фея Рожа та міністр Цинобер
РОЗДІЛ ШОСТИЙ. Частина друга. Міжпланетна дипломатія
РОЗДІЛ СЬОМИЙ. Як знешкодити Цахеса Цинобера
РОЗДІЛ ВОСЬМИЙ. Втеча Цахеса Цинобера
РОЗДІЛ ДЕВ'ЯТИЙ. Смерть Цахеса Цинобера. Епілог