Малюк Цахес. Розділ 5. Частина перша. Доктор Проспер Альпанус

Парафраза відомого твору Ернста Теодора Амадея Гофмана «Малюк Цахес на прізвисько Цинобер»

РОЗДІЛ П'ЯТИЙ. Частина перша. Доктор Проспер Альпанус

Не встиг малюк Цахес Цинобер обвикнутися на посаді таємного експедитора в Міністерстві закордонних справ, яку він вкрав у референдарія Пульхера, як сам князь зробив його таємним радником в особливих справах за те, що він посадив масну пляму на його кашемірові штани, а одного здібного юнака вигнав з Міністерства за те, що той складав йому дуже змістовні доповіді. Чи треба пояснювати, що князеві під дією чар все ввижалося навпаки? Йому ввижалося, що пляму на його штани посадив той здібний юнак, за що він його й вигнав з Міністерства; а чудові доповіді писав Цахес Цинобер, за що він дав йому посаду таємного радника.

Масна пляма на штанах князя

Хто зна, до яких кар'єрних висот піднявся б малюк Цинобер, якби не таємничий незнайомець в небесній кареті, що з'явився в четвертому розділі. Його ім'я ви скоро узнаєте, а також узнаєте про нього багато цікавого й дивовижного. Його втручання невдовзі має різко змінити хід подій як у найближчому майбутньому, так і у далекому. Але про все по черзі!

Небесна карета або НЛО

Спочатку мушу повідомити читачам, що поки панна Рожа не ощасливила малюка Цахеса своєю увагою, він був звичайнісінькою, хоч і дуже потворною людинкою і був він, так би мовити, в одному екземплярі. Та як тільки панна Рожа виконала над ним магічне заклинання, у просторі-часі з'явилася велика кількість екземплярів Цахесів Циноберів.

Схильний до наукового мислення читач, мабуть, іронічно посміхнеться. Як це "як тільки виконала ..., у просторі-часі з'явилася велика кількість ..."? Адже це означає, що одночасно відбулися неодночасні події! Та це зауваження не може збентежити того, хто знайомий із п'ятим виміром. Він усуне суперечність, припускаючи, що п'ятий вимір у п'ятивимірному просторі є суперчасом, а наш звичайний час – ще одним просторовим виміром. За такого підходу події, що віддалені одна від одної у звичайному часі, будуть одночасними в суперчасі. Та годі! Забудьте. Це пояснення адресовано тому самому прискіпливому читачеві, що схильний до наукового мислення.

Повертаючись же до Цинобера та чарів панни Рожі, скажу, що достеменно невідомо, скільки всього з'явилося Циноберів у просторі-часі, але про деякі його екземпляри ми вже здогадуємося й свого часу знатимемо про них більше. Так, наприклад, наприкінці 19-го на початку 20-го століття в Московитській імперії морочив людям голови Гришка Распутін.

Гришка Распутін

Хто знає, що Распутін був високим і міцним чолов'ягою, засумнівається: який з Цинобера Распутін! Але зважте, що маленька підла душиця Цинобера з усіма вигодами могла поселитися в гігантському тілі. Це великій душі було б тісно в хирлявому тілі, а не навпаки. Проте мушу вас застерегти, шановні читачі, щоб ви не шукали Циноберів ув образах великих злочинців, таких як Ленін, Сталін, Гітлер або Мао Цзедун, які продали свої душі Дияволу, бо душиця Цахеса Цинобера була така нікчемна, що Диявол не дав би за неї й ламаного гроша. Натомість, шукайте Цахеса Цинобера в нікчемних мерзотниках, якими гребує навіть нерозбірливий Диявол, зокрема таких, що успадкували від свого прототипу хист до гри на фортепіано у нетрадиційний спосіб. До речі, один із них, використовуючи підсилені телевізором чари панни Рожі, зумів стати президентом вашої країни. Тільки тсс! Не питайте мене, хто саме, бо це державна таємниця.

Але вже час поцікавитися, що розповідає пан Гофман про подальші події в місті Керепесі. А розповідає він, що невдовзі після дивовижних подій, які були описані в четвертому розділі, зустрілися два знайомі нам друга Бальтазар та Фабіан, і між ними відбулася наступна розмова:
– У тебе, – сказав Фабіан своєму приятелеві, – в тебе такий радісний вигляд. Ах, Бальтазаре! Ти сниш, мабуть, чудесний сон, але, як приятель, я мушу тебе збудити.
– А що таке? Що сталося? – стурбовано спитав Бальтазар.
– Так, – вів далі Фабіан, – так, я мушу тобі все сказати! Тільки не впадай у розпач, мій друже! Кандіда ...
– На Бога! – скрикнув, жахнувшись, Бальтазар, – Кандіда? Що з нею? Її вже немає на світі? Вмерла?
– Заспокойся, – сказав далі Фабіан, – заспокойся, мій друже. Не вмерла твоя Кандіда, але для тебе все одно, що вмерла! Знай же, що малюк Цинобер став таємним радником і нібито вже заручений з Кандідою, яка бозна-чого до нестями закохалась у нього.
– Коли це й усе, то ще не така біда, щоб я засмутився, – відповів Бальтазар.
– Хіба ж ти вже не кохаєш Кандіду? – запитав Фабіан, страшенно здивований.
– Кохаю, – відповів Бальтазар, – як не кохати таку чудову дівчину? І знаю, що й Кандіда мене кохає. Тільки проклятущі чари обплутали її. Але скоро я порву відьмакові пута.
І Бальтазар докладно розповів приятелеві про дивного чоловіка, якого він зустрів у лісі в чудернацькій кареті, що спочатку летіла по небу, а потім опинилася раптом поруч із ним на дорозі. Бо відколи груди його пронизав яскравий промінь з головки ціпка, він відчув певність, що Цинобер не хто інший, як нікчемний відьмак, силу якого знищить той чоловік, що сидів у небесній кареті.
– Але ж, Бальтазаре! – вигукнув Фабіан, коли той закінчив. – Бальтазаре, як тобі могла спасти на думку така нісенітниця? Чоловік, якого ти вважаєш за чарівника, не хто інший, як доктор Проспер Альпанус, що живе недалечко від міста у своїй віллі. Щоправда, про нього йдуть дивні чутки, і його вважають мало не другим Каліостро, але то все бабські розказні. Єдине, що доктор Альпанус справді має гарного іспанського ціпка з чудовим блискучим кристалом зверху замість головки. Про дивну дію того кристала розповідають, а може, й вигадують багато всіляких байок.
– Справді? – перепитав Бальтазар. – Справді? Так кажуть? А що ще розповідають про доктора Проспера Альпануса?
– Ет, – відповів Фабіан, – краще не проси, щоб я тобі розповідав усі ті дурні байки та вигадки. Краще буде, аби тебе цілком вилікувати від химер, коли я поведу тебе просто до Проспера Альпануса. Тоді ти на власні очі побачиш, що пан доктор – звичайнісінький лікар.
– Ти, мій друже, – сказав Бальтазар, – висловив найщиріше моє бажання. Зараз же рушаймо в дорогу.

І незабаром два друга вже стояли перед ґратчастою брамою парку, посеред якого була вілла доктора Альпануса. Якби там замість них опинився ти, люб'язний читачу, то не знайшов би нічого дивного в тому, що над ворітьми були вмонтовані приховані телекамери; що на воротах був сенсорний електричний дзвінок, якого замасковано було під молоток, щоб гості могли сповістити хазяїна про свій візит простим його торканням; що ворота відчинялися електроприводом дистанційно. Але наші студенти, дивлячись на ті самі речі, не бачили ні телекамер, ні електричного дзвінка, ні електроприводу на воротах. Люди, взагалі, здатні бачити тільки те, що хоч трохи схоже на щось ними раніше бачене. Тобто по-справжньому ні на що не схожі речі вони просто не помічають.
– Еге! – скаже прискіпливий читач із науковим складом мислення, – а як же новонароджена дитина, яка ще нічого не бачила? Вона тоді нічого й не бачитиме, бо нема з чим порівнювати. І так триватиме все подальше життя.
– Існує думка, що від народження діти мають першообрази, з якими порівнюють нове зображення на своїх сітківках, і так поступово починають бачити навколишній світ, – міг би я зауважити.

Та не ухиляймося аж занадто далеко від сюжетної лінії! Прагматичний і раціональний Фабіан, хоч і не міг би пояснити, чому і як відкрилися перед ними ворота після того, як Бальтазар лише торкнувся молотка, проте був певен, що за бажання все можна пояснити природними причинами, як це зазвичай робить професор Мош Терпін. Проте романтик і поет Бальтазар на відміну від Фабіана був схильний бачити чудеса, бо не раз бачив їх у своїй уяві, а тому мав з чим порівнювати.
– Хіба це не чудо? Варто було беззвучно торкнутися молотка – і тобі хтось невидимий відчинив ворота! – Думав Бальтазар.

Чарівна брама відчинилася

Хай там як, але ворота відчинилися, й наші приятелі увійшли та попростували довгою широкою алеєю, в кінці якої побачили віллу. Дорогою їх теж супроводжували дивні явища, але не всі вони могли бути пояснені з точки зору сучасної науки й техніки. Як помислити, воно й не дивно. Історія людства ще не добігла кінця. В майбутньому нас теж чекають нові відкриття й винаходи, які ми просто нездатні сьогодні собі уявити. Можливо, читач з далекого майбутнього нітрохи не здивується, довідавшись про двох велетенських жаб, що супроводжували наших студентів від самої брами обабіч алеї; можливо, його не здивує навіть те, що одна з жаб раптово перетворилася на сварливу стару жінку, коли роздратований Фабіан жбурнув у неї каменем, а друга – в маленького чоловічка, що негайно заходився полоти бур'ян; але ми сьогодні не здатні пояснити ці явища раціональніше від Фабіана, який сказав, що це дурний жарт і фокуси доктора Альпануса.

Це жаба, яка не любить,
щоб у неї жбурляли каміння

– Не встигли юнаки оговтатися від жаб, – продовжує вражати нашу уяву пан Гофман, – як на порозі вілли замість швейцара їх зустрів великий, схожий на страуса золотавий, блискучий птах.
– Ну глянь, – сказав Фабіан Бальтазарові, – глянь, яка безглузда ліврея! Коли й захочеш дати хлопцеві на чай, то де ж у нього руки, щоб засунути гроші в кишеню?
Він обернувся до страуса, схопив його за блискуче, пухнасте пір'я, що висіло з вола під дзьобом, як пишне жабо, і сказав:
– Будьте ласкаві доповісти про нас панові доктору, дорогий друже.
Але страус промовив лише: «Квір-р-р!» – і дзьобнув Фабіана за палець.
– А хай йому чорт! – крикнув Фабіан. – Це таки й справді, видно, проклятий птах!
З цього епізоду я роблю висновок, що Фабіан був короткозорим, але пан Гофман про це мовчить.

Страус-швейцар

Тієї ж миті відчинилися хатні двері, й назустріч друзям вийшов доктор Проспер Альпанус, маленький, худенький, блідий чоловік.

Читайте далі Частину 2 п'ятого розділу.

Зміст

Вступне слово і РОЗДІЛ ПЕРШИЙ. Маленький виродок

РОЗДІЛ ДРУГИЙ. Студент Цинобер

РОЗДІЛ ТРЕТІЙ. Частина перша. Магія та її наслідки

РОЗДІЛ ТРЕТІЙ. Частина друга. Магічне чаювання у професора Терпіна

РОЗДІЛ ЧЕТВЕРТИЙ. Небесна карета

РОЗДІЛ П'ЯТИЙ. Частина перша. Доктор Проспер Альпанус

РОЗДІЛ П'ЯТИЙ. Частина друга. Проспер Альпанус береться до справи

РОЗДІЛ ШОСТИЙ. Частина перша. Фея Рожа та міністр Цинобер