Парафраза відомого твору Ернста Теодора Амадея Гофмана «Малюк Цахес на прізвисько Цинобер»
РОЗДІЛ ТРЕТІЙ. Частина друга. Магічне чаювання у професора Терпіна
Поцілунок в нагороду за чужі вірші
pinterest.ru
Наступного вечора в домі професора Терпіна зібрався гурток зі студентів і університетських професорів на традиційне чаювання, цікаві розмови та природничі експерименти в постановці самого професора Терпіна. Бальтазар і Фабіан були серед запрошених. Бальтазар не тямився від щастя, бо мав нагоду побачити свою любу Кандіду, дочку Терпіна. І все складалося для нього якнайкраще, бо його зустріла сама хазяйка вечірки Кандіда й пригостила чаєм, і він розмовляв з нею. До того ж обидва приятелі були в центрі уваги благородного товариства як герої, що відзначилися в боротьбі з пожежею. Дарма, що ратуша згоріла дотла. Вони героїчно боролися до останнього і, як наш популярний співак Вакарчук, не здалися без бою.
Отже, спочатку все складалося найкращим чином для закоханого Бальтазара до того моменту, як професор Терпін увійшов до зали з маленьким чудернацьким чоловічком, в якому Бальтазар і Фабіан впізнали вчорашнього незнайомця, який видався їх колегам струнким юнаком з гарними манерами, а їм двом – потворним карликом. Тим часом професор попросив уваги й відрекомендував малюка такими словами:
– Дами й панове, рекомендую вам героя-вогнеборця, що вчора один зробив більше, ніж вся пожежна команда – обдарованого надзвичайними здібностями юнака, якому не важко буде здобути вашу прихильність і вашу повагу. Це молодий пан Цинобер, який щойно вчора прибув до нашого університету і має намір студіювати право.
І одразу ж всі забули про Фабіана й Бальтазара та почали вихваляти героїзм новоприбулого маленького чоловічка. А той надувся, як індик, став навшпиньки, погойдуючись і спираючись на паличку, і гугнявив у відповідь на вітання:
– Дуже дякую ... Дуже дякую ... Я не вчинив нічого особливого. Я так завжди роблю.
Друзі здивувалися, бо не бачили Цинобера перед ратушею, коли вона палала яскравим полум'ям; але цю дивину вони пояснили природною причиною. Справді, Цинобер був такий малий, що його можна було й не помітити.
– Що ж, не варто заздрити чужій славі, краще здобувати свою, – на такій думці зійшлися Бальтазар і Фабіан.
Бальтазар перший підійшов привітати нового студента, а тому першим цього вечора став жертвою чарів, що огортали цього незграбного малюка.
- Я сподіваюсь, любий добродію Цинобере, що вам не сталося нічого поганого, коли ви вчора впали з коня? – люб'язно сказав він.
На це його ґречне запитання Цинобер дивним рипучим голосом сердито заперечив, що він найкращий у світі їздець і ніде й ніколи не падав з коня. Він хотів швидко повернутись, та паличка, на яку він опирався, вислизнула у нього з рук, і малюк Цинобер полетів шкереберть Бальтазарові під ноги. Бальтазар кинувся допомагати і якось ненароком торкнувся його голови. Малюк так пронизливо заверещав, що аж луна пішла по всій залі, і гості злякано посхоплювалися зі своїх місць. Тут же чари невидимі, як повітря, наповнили залу й відвели погляди гостей від Цинобера. Натомість гості оточили Бальтазара й почали питати одне поперед одного, чого це він так жахливо кричав. Бідний Бальтазар! Він не знав куди себе подіти й геть розгубився, а тим часом найгірше було ще попереду.
Коли настав час літературних читань, Бальтазар наважився прочитати свій новий вірш, в якому оспівував кохання солов'я до троянди. Солов'єм в його уяві був він сам, а трояндою, ну звичайно ж, була його кохана Кандіда. Його вірш був справжнім витвором мистецтва й не лишив нікого байдужим: дами ніжно зітхали, час від часу чулися схвальні слова. Але по закінченні читання сталося несподіване. Всі раптом повернулися в бік Цинобера й загукали:
– Який вірш! Які думки! Яка уява! Який бездоганний розмір! Які несподівані рими! Яка милозвучність! Дякуємо! Дякуємо вам, найдорожчий пане Цинобере, за божественну насолоду!
– Що? Як? - скрикнув Бальтазар, але ніхто на нього не звернув уваги, а Цинобер між тим рипів огидним голосом:
– Дуже дякую ... дуже дякую ... коли вам до вподоби... це ж дрібниця, яку я похапцем написав минулої ночі.
Окрадений поет
На довершення Бальтазарових мук Кандіда винагородила Цинобера поцілунком прямо в його сині огидні губи. Для цього їй навіть довелося стати на коліна, щоб малюк міг дотягнутися до її пухких рожевих губок.
– Фабіане! – промовив Бальтазар у відчаї. – Може, це тільки сон? Може, ми збожеволіли? Вщипни мене за носа, щоб я прокинувся!
Але Фабіан вже сам був під дією чар і заходився наставляти друга на добрий розум, щоб той оцінив як годиться поетичний талант Цинобера та всі його незчисленні чесноти й врешті подружився з ним.
А тим часом, як вони розмовляли, професор Терпін ставив перед публікою якісь нові фізичні досліди. Чи треба казати, що й цього разу визнання й похвала дісталися Циноберу? Та найдивнішим було те, що врешті й сам професор приєднався до хвалебного хору голосів, що звеличував нікчемного карлика.
"Як несамовитий, кинувся нещасний Бальтазар темної ночі, крізь бурю й дощ додому". – Такими словами закінчив пан Гофман цей надзвичайно довгий третій розділ своєї повісті.
Читайте далі Розділ четвертий.
Зміст
Вступне слово і РОЗДІЛ ПЕРШИЙ. Маленький виродок
РОЗДІЛ ДРУГИЙ. Студент Цинобер
РОЗДІЛ ТРЕТІЙ. Частина перша. Магія та її наслідки
РОЗДІЛ ТРЕТІЙ. Частина друга. Магічне чаювання у професора Терпіна
РОЗДІЛ ЧЕТВЕРТИЙ. Небесна карета
РОЗДІЛ П'ЯТИЙ. Частина перша. Доктор Проспер Альпанус
РОЗДІЛ П'ЯТИЙ. Частина друга. Проспер Альпанус береться до справи
РОЗДІЛ ШОСТИЙ. Частина перша. Фея Рожа та міністр Цинобер
РОЗДІЛ ШОСТИЙ. Частина друга. Міжпланетна дипломатія
РОЗДІЛ СЬОМИЙ. Як знешкодити Цахеса Цинобера
РОЗДІЛ ВОСЬМИЙ. Втеча Цахеса Цинобера
РОЗДІЛ ДЕВ'ЯТИЙ. Смерть Цахеса Цинобера. Епілог