Під час окупації Криму священники намовляли українських військових складати зброю, а інакше «будуть прокляті». З початком бойових дій на Сході московські попи переховували у своїх монастирях бойовиків та зброю.
Чергова річниця Хрещення Русі – України відбулася в атмосфері посилення гібридної війни. Москва загострює міжконфесійні протистояння, виводячи у час пандемії тисячі людей на політичні маніфестації.
Серед основних функцій священників московського патріархату у гібридній війні проти України експерти називають:
- пропаганду та впровадження російського політичного порядку всередині українського суспільства – не агресія Росії, а «“громадянська війна», не окупація Криму, а «адіннарот», зрив мобілізації, бо «росіяни нам брати, а ворог сидить у Києві».
- дискредитація офіційної влади в міжнародних організаціях шляхом поширення наклепів на дії України;
- непрямі заклики до капітуляції України перед ворогом через риторику «боротьби за мир» та заперечення самого існування української нації, яка нібито є частиною «Русского міра».
Зрештою саме участь російського духовенства під прикриттям московського патріархату у гібридній війні на боці агресора дала поштовх до здобуття автокефалії Православної церкви України.
Відтак у В. Путіна і досі під рукою розгалужена всеукраїнська розвідувально-диверсійна структура – УПЦ МП, а з нею і плани з захоплення Південного Сходу України.
У зоні найбільшої небезпеки одразу 3 українські області, які межують з окупованими територіями:
Харківська, Запорізька, Дніпропетровська.
Тут досі працюють аж 7 єпархій РПЦ в Україні. У кожній з областей РПЦ має потужне лобі в органах місцевого самоврядування. При кожній з єпархій – бойові угруповання, які камуфлюються під громадські організації і надають силову підтримку російській церкві.
У кожному з 3 регіонів зберігається небезпека повторення 2014 року. Бо РПЦ має такі ж сильні позиції, а підігрують їй керівники обласних центрів та областей. Тим часом керівництву держави варто пам’ятати, що Російська православна церква в Україні – єдина дієва структура для Москви, яка залишилася після початку російсько-української війни.
І демонстративне ігнорування сигналів з прифронтових регіонів може коштувати державі як власних територій, так і загальної безпекової кризи.