Якось ще за радянських часів, одна московитка сказала мені (на роботі), що українці скоро остаточно розчиняться серед "русскіх" (тобто московитів). І що в цьому нема нічого поганого, але всім буде добре. Я їй відповів:
- Якщо так і станеться, то це буде кінець не тільки українцям, але й вам "русскім".
Вона подивилась на мене здивовано:
- А чому це "русскім" кінець?
- А як же! Уяви собі, що серед вас розсіються 50 мільйонів мерзотників. Що з вами станеться?
- Чому це мерзотників? – ще більше здивувалась вона.
- Ну, а як ще можна назвати людей, що зреклися своєї мови, а свою батьківщину віддали чужинцям?
Розмова набула небезпечного для тих часів характеру. То ж, схоже, вона вже не тільки здивувалася, але й злякалася. Звичайно, "крамольні" речі говорив я, а не вона. Але так вже були виховані радянські люди, що боялися навіть поруч стояти з тим, хто таке говорить. Словом, вона замовкла і хутко зникла.