«І живі позаздрять мертвим»
«Євангелія»
«Крах», саме так Петро Юхимович Шелест хотів назвати останню главу своїх спогадів. Він бачив поступовий розвал такого могутнього колись монстра, як СССР. Навіть після смерті Брежнєва ситуація не покращилась. Хоч Андропов і намагався відродженням репресій зупинити процес гниття, але все, що він і його силові структури зуміли – це випустити фільм «Операция “Паутина”». Тогочасне КГБ наївно надіялось побороти тотальну корупцію, яка валила монстра. Наївне тогочасне КГБ не знало справжньої причини розвалу і тим само підтримували розвал!
Можливо, що тільки на смертному одрі Андропов зрозумів причину гниття нутрощів монстра. Але щось змінити вже не було сил… А ось Петро Юхимович не тільки знав причину загибелі СССР, але й назвав причину цієї поступової, але невідворотної руйнації – інтриги.
Microsoft Copilot (AI): «Інтрига — це спосіб витіснення компетентності через емоційний шантаж і симуляцію лояльності.
Інтрига — це не помилка системи. Це її модель, коли система боїться змін і захищає не розвиток, а звичну ієрархію»
Схожі процеси сьогодні поволі розростаються практично в кожному суспільстві і на всіх континентах. В основі цих руйнівних процесів лежать ілюзії, що за допомогою інтриг можна переформатовати об’єктивну реальність під свої хотєлки.
Але об’єктивна реальність впродовж тисячоліть показує абсолютно зворотні наслідки процесів, в основі яких лежать інтриги. Фіналом завжди є крах.
І сьогодні найяскравіше цей вже невідворотний процес руйнації відбувається в…
Але спочатку проілюструємо це досить неприємне твердження такими прикладами із життя українського суспільства…
2022рік. Київ тримає потужний удар дикої російської орди. Величезна маса людей з першими вибухами війни виїхала з міста. Ті, хто залишився, кожного вечора прислухалися до Президента України: «Великий народе Великої країни! Вірте в ЗСУ!»…
В супермаркет, в якому біля єдиної працюючої на той час тютюнової каси стояла невелика черга, забіг військовий і попросився купити без черги одну пачку цигарок… За кілька хвилин він ледь витягнув із супермаркету два величезних пакета із різними смаколиками, і цигарками також. А люди в черзі біля тютюнової каси, які в одну мить наскидали в ці пакети цих само смаколиків та цигарок і заплатили за них, були щасливі тільки від того, що хоч так приєдналися до опору кривавому агресорові…
2025 рік. …Воїн після поранення і реабілітації повертається на фронт. Одягнений в цивільне… Питаю, а чому в цивільному? І почув невтішну відповідь, що у військовій формі ввечері можна отримати цеглиною по голові. І не тільки в Києві… Зрештою, подумав я, цеглиною по голові можна отримати і за позицію по підтримці Президента Зеленського…
У Львові провели опитування молодих львів’ян, що вони знають про оборону Маріуполя… На четвертий рік кривавої і виснажливої війни… Думки молодих львів’ян на четвертий рік кривавої війни можна почути тут https://www.facebook.com/reel/218648524429520 ...
НАБУ – тут вишенька в плетиві інтриг різних українських політичних партій та українського істеблішменту…
Припустимо, що серед молоді, яка вийшла з матюками на протест, дійсно були й такі, які щиро вірили, що вони виступають за демократію. Припустимо, що демократію можна побудувати саме матюками. Але жодному із молодих протестантів не спала на думку проста теза: «Де було НАБУ, в яку сторону дивилося САП під час розгулу корупції в ТЦК з першого дня війни?»…
Так, за один вечір Україна втратила своє майбутнє. Бо саме молодь і є майбутнім кожного суспільства. Всі речитативи про «боротьбу за демократію» є виключно речитативами. Ви щось чули про демократію у втраченій державі?
Так, це питання до Вересня та інших українських борцунів, на диванах у затишних квартирах, за демократію… І нинішнім борцунам за демократію варто пригадати долю борцунів за демократію на початку двадцятого століття…
І саме молодих українців остерігається військовий, пробираючись у цивільному порожніми вулицями на фронт… На той фронт, на якому вже практично не залишилось української піхоти. На той фронт, який поволі роз’їдають, розтягують однорідну армійську структуру на шматки політичні опоненти Президента України… Фронтовики знають, про що саме мова.
І саме тому Трамп дав путіну 50 днів. Потім дасть ще 50 днів. Зброї Трамп Україні вже не дасть. Бо зброї вже нікому давати. Санкції? Санкції то вже не про нас, не про Україну. Санкції потрібні США для зміцнення позиції щодо торгівлі за природні ресурси росії.
А в торгівлі ЄС та США з росією не видно жодних інтересів української політичної опозиції та українського істеблішменту. Зрештою, на той час вже не буде ні української політичної опозиції, ні українського істеблішменту. А брати Клички, за особливі заслуги перед росіянами, стануть бригадирами в сонячному Магадані. На лісоповалі…
Крах – це не подія, а система подій, які формуються ілюзіями на протязі десятиліть. А іноді й століть, як в Римській імперії.
Так, в розвитку системи подій існують точки права вибору для кожного суспільства. Чи був вибір в українського суспільства? Так. Був. І про це говорять обидва Майдани. І події в часи правління Кучми.
Але що відбувалося після кожного Майдану? Скажете, що це був вибір виключно політиків та українського істеблішменту? А на кого спиралися українські політики та український істеблішмент?
Ось ще один епізод із життя українського суспільства. З тієї частини українського суспільства, яка називається інтелектуалами.
«Вмер український археолог Юрий Шилов. Ним захоплювались одні і ненавиділи інші. Його монографія «Прабатьківщина аріїв» отримала високу оцінку академіка Рибакова, але в Інституті археології НАНУ йому не дали захистити докторську на цю тему. Нічого суперреволюційного там не було, теорія про Україну як прабатьківщину аріїв відома досить давно і вона цілком мейнстрімна. Думаю, що підлеглих Толочка налякало саме слово «арії». До речі, про затхлу атмосферу Інститу археології Шилов згодом написав книгу, і це чи не єдина з його книг, яку я читав. Книга «Прабатьківщина аріїв» мала значний успіх в Україні, і щоб його нівелювати слідом за нею значним тиражем видали книгу в жанрі фолк-хісторі «Шлях аріїв» члена СДПУ(о) Канигіна. Там була повна псевдонаукова маячня але в головах деяких українців ці дві книги злились в одну. Шилов перестав займатись наукою і перейшов у публіцистику і популяризацію науки. Як на мене, найзначніше, що він зробив — це популяризація досліджень шумеролога Анатолія Кифішина, який розшифрував писемність Кам'яної Могили як протошумерську. Юрій Шилов також був відомий гіпотезою про те, що Аратта — країна з якою Шумер мав зв'язки — знаходилась на території України. Гіпотеза, як на мене, доволі слабо обґрунтована, через що його часто звинувачують у псевдоісторичності. Хоча бували випадки, коли й такі сміливі гіпотези знаходили підтвердження. З Юрієм Шиловим я зустрічався 20 років тому у липні 2005 року на козацькому фестивалі на Хортиці, де й зробив це фото»
Цю тезу я привів із фейсбука. Вона повністю висвітлює ситуацію в науковому середовищі України. Якщо я помиляюся – знайдіть аргументи, якими можна заперечити цю думку. Саме аргументи…
Отож, ми всі хором втратили своє право вибору. Час пішов. До зустрічі на Тому Світі.
І там ви мені розкажете про «цінність життя». Без честі.
Примітка:
Орбанові не варто надіятися, що росіяни віддадуть їм Закарпаття. Весь західний регіон, а особливо Закарпаття, є природним і надзвичайно зручним плацдармом у серце Європи.