Ех, ностальджі… Здавалося б, що мене – як нащадка Дмітрієвих-Мамонових (між іншим – Рюриковичів Смоленської гілки) має розчулувати до сліз задушевна пісенька про булкі, упаітєльния вєчєра та іншу хєрню, тіпа шампанського, красунь, юнкерів…
Досить довгий термін я провів в Московії, тож знаю особисто, що вечори там ахірєнна упаітєльниє. Бо надвечір майже всі аборигени упиті вусмерть. Тож на цю квазіностальгію мене не візьмеш. Бо моє походження вимагає тверезого, зваженого погляду на всі ті хрУсти (не плутати з хрустАми з пісеньок продажного залізничника-фершала Розенбаума чи Шлагбаума – вибичаюся, забув як ту потвору кличуть).
З життєопису роду я зрозумів, що мої предки відрізнялися від москалопітекського «дварянскаго» загалу незакомплексованістю думки, оригінальністю вчинків та несприйняттям рабського ординського менталітету. І, думаю, що якби Смоленськ залишився би у складі ВКЛ, то доля як моїх предків, так і моя власна, була би значно кращою. Без отого клятого хрУсту, мать його так. І без сраних "французьких булак" з хрустом, мокшанських «красунь» з їхніми сраними юнкерами.
Чому я так вважаю? – дуже просто. Свого часу московіти (або ж свинособаки – тут кожен може називати їх так, як йому більш подобається) розпиляли з прусаками та австріяками Ржеч Посполиту. І вперлися в своїх смердючих онучах до Європи. Тож наведу один указ командира полка Суздальських (!) мушкетерів полковника Зорубльова, виданий 20 серпня 1807 року після того, як господ ахвіцерів того полку запросили на званий вечір до місцевого магната.
Дозвольте нагадати вам, що то була за епоха: «золотий вік» імперії. Вєлікалєпния освічені далі нема куди «русскія дворянє» ніхєра не знали т.зв. «русскаго єзика» і тому спілкувалися виключно французькою мовою; московське бидло було вщенть покріпачене і своїх співвітчизників гаспида ахвіцери продавали як собак – оптом та вроздріб. То вже кому як подобалося. Всі вміли розшаркатися перед дамами; вжарити хоч вальса, хоч мазурку; іноді вони стрілялися на пістолях чи рубилися на білій зброї, аби захистити якісь п’яні «панятія», що бушували в їх завитих, старанно причуханих цирульниками головах. Тіптаво, що вся та хєрня - «за честь». Але подивимось, що було сказано в тому згаданому вище «Указі» стосовно поведінки «господ ахвіцерів» на окремио взятому (тобто не першому і не останньому) званому вечорі у пшеків.
Але для нормальної людини вимоги, що їх висував своїм авіцерам полковник Зорубльов (мабуть, вже трохи цивілізований), є вимогами до дикунів, які ще не навчилися срати ПІД деревом, а не З дерева. Тож давайте подивимось – що там було написано. Ви тільки спершу поставте біля себе відро, бо зі сміху можете всіятися та не добігти до унітаза. А якщо сральник зайнятий, то ви ризикуєте читати цей опус далі в обіцяних штанцях. Тож почнемо мовою оригіналу:
- Не сморкаться на пол, а только в ЧИСТЫЕ платки;
- По стенам покоев похабных надписей не делать и соблазнительных членов человеческаго тела не рисовать;
- Жопой к лицу дам не поворачиваться, при разговоре с красивыми шляхтянками руки в карманах не держать и членов не наяривать;
- За жопы дам не щупать;
- За столом похабных слов не говорить и под столом членов в руки дамам не класть;
- После ужина на балкон срать не выходить.
Я так думаю, що більшість населення в школі вивчали «Війну та мир» графа Л.Толстого. тож їм буде дуже просто викликати в своїй уяві наступні образи головних героїв:
- Князь Болконський Андрій, десь в зали висякає пальцем носа на пол., а потім героїчно хапає за дупу якусь гарненьку панянку і пхає їй в руку свого висвободженого з парижських штанів члена;
- Князь П’єр Безухов, витягши з кишені шматок вугілля, пише по шовкових шпалерах безсмертне слово XYZ і малює поруч той предмет, який воно визначає, і мрійливо дрочить, немов несамовитий хтивий павіан у вольєрі звіринцю;
- тендітна та романтична Наташа Ростова після вечері, немов Джульєтта, виходить на балкон і, задерши до затягнутих у корсет цицьок спідниці, смачне сере в горшок з фікусом (вона ж дівчинка, вона квіти дуже любить!) та ще й пердить так, що на стайні у коней стається нервовий струс а лакеї в людській з переляку давляться кашею;
- інші шляхетні господа ахвіцери роблять те ж саме – пишуть малюють, сякаються посеред зали, хапають дам за сраки та пхають їм до рук соблазнітєльния члени, серуть на балконах та за портьєрами і всі при тому старанно та голосно матюкаються (московською мовою);
- При всьому тому між собою вони спілкуються витонченою французькою, мовою енциклопедистів та куртуазних маньєристів часів трубадурів Тулузи.
Ось так приблизно має виглядати званий вечір в санкт-петербургському салоні великосвітського зібрання фріків та шлімазлів, які вважають себе благородними та ахірєнно культурними, оточеними безкраїм морем дикунів та варварів.
Уявили? Незгодні? А хіба не таким господам ахвіцерам, скрізь хруст французької булки, зачитували указа №372 від 20 серпня 1807 року по Суздальському мушкетерському полку перед званим вечіром в маєтку польського магната?
Але ж така селяві, шановне панство та чарівне панянство. Бо якби шляхетні московські дворяни не були такими, як вказано, то ніхто б того ганебного наказу їм не видавав.
На цьому поки що все, гудбаюшкі! З вами був В.Л. Тамбовський, літературознавець, почесний член-кореспондент Національної Академії Наук Свазіленда і Лесото, професор кафедри фольклорної філології та ненормативної лексики Солсберрійського державного університету ім.. С. Родса
На світлині - однострій Суздальського мушкетерського полку
Нижче наведено повний оригінальний текст «Указа».
Приказ по Суздальскому Мушкатерскому полку Ковно 20 августа 1807 г. №372
По случаю назначенного сего числа у Польскаго князя Сангушского бала и приглашенiя на таковой всъх Штабъ и Оберъ-Офицеров ввереннаго мне полка, предписываю принять къ руководству и непръменному исполнению слъдующее:
Всъмъ Штабъ и Оберъ – Офицерам быть одътымъ в новой парадной форме при знакахъ, шарфахъ и ранцахъ. Явиться к Польскаму князю на балъ ровно въ 8 час. Вечера. Прибыв на балъ осмотръть исправность своей амуницiи, дабы не было видно сквозь проръзы въ соблазнительных местахъ голое тело.
Пришедши въ покой не сморкать на полъ, а иметь для того целые платки. По стенамъ покоевъ похабныхъ надписей не дълать и соблазнительных членовъ человъческаго тъла не рисовать.
Когда явятся польския женщины, вести себя какъ можно скромнъй. Жопой къ лицу дамъ не поворачиваться, при разговорахъ съ красивыми шляхетками рукъ в карманахъ панталонъ не держать и членов не наяривать.
Во время танцевъ и контредансовъ ногъ своим дамам не подставлять, дабы падали, къ себъ на колени не сажать и за жопы дамъ не щупать.
Въ буфетахъ до пьяна не напиваться, по углам комнатъ не плевать и пальцами не высмаркиваться.
Во время ужина за столомъ поганых словъ не произносить и под столомъ соседнимъ дамамъ членов в руки не класть.
После ужина на балконъ срать не выходить, а отправляться для этого въ отхожия мъста.
При прощанiи съ дамами дълать трижды поклон на хранцузскiй манеръ и вообще вести себя на время бала прилично, яко подобаетъ образованному русскому офицеру.
Подписалъ
Командиръ полка Полковникъ Зорублевъ