Зіг Хаюшкі, шановні хунтани унд хунтанки!
Тут випадково трапилося здобути на кілька хвилин до лап геніяльного творіння Юрка Дурка Кіровського (воно ж - Маніяк Щьчікатіла; воно ж - Аватаров матьйого Івклімський; воно ж - Юрко Іванович Гнилицький).
Як мені здається, потвора зовсім поїхала, бо в самопальний "трактат" воно додало ще непристойну похабєнь своїх особистих вражень щодо життєвих періпетій. Більш за все там смішні речі про галоші та ще про огірки - саме це і надає можливість вважати, що Юрко Дурко з'їхало кінцево з залишків і так небагатого глузду.
Раджу прочитати повністю, навіть огидного "пролога" до ще більш огидного "трактату". Це компенсується звичайними віршиками, які Дурко намагалося теж продати, але не попам та олігархам, а виключно по той бік фронту.
Тож насолоджуйтесь.
А ось і сам улюбленець лисичанських прокурорів, мусорів та сєпарастів - Юрко Дурко Кіровський (Гнилицький)