Усі книжки у цій добірці – про героїв того чи іншого періоду становлення української державності, які стали її символам іноді ще за життя. Особливих рецептів того, як стати українцем автори їх життєписів не роблять, оскільки долю не вибирають, але в кожному окремому випадку нам пропонують справжню бойову історію, героїчну хроніку та глибоко національну мораль.
Пантелеймон Куліш. Чорна рада: Хроніка 1663 року. - Х.: Ранок, 2025
Ця вікопомна, епічна та дуже важлива книжка - перший історичний роман в українській літературі, який ґрунтується на реальних подіях. За сюжетом, в середині ХVІІ століття Україна знаходиться в кривавому протистоянні між Польщею та Росією, між народом і натовпом, між світлом і темрявою. Це трагічна пора Руїни, коли Польща і Росія прагнули поневолити Україну, яка потроху оговтувалася від страшної війни. На чорній раді козацтво і простий люд мусять обрати гетьмана — і вирішити,як житимуть далі й за що проливатимуть кров. Адже справді, час визначатися. Час битися. Час перемагати. Але негаразди знову починаються на Вкраїні - тривають свари да чвари, і вже гетьманською булавою почали гратись, мов ціпком… «От і виходили з Запорожжя один за одним гетьмани козацькії: Тарас Трясило, Павлюк, Остряниця — з мечем і пожежею супротив ворогів рідного краю, - дізнаємося ми історичні подробиці. - Тілько ж не надовго підіймали українці під їх корогвами похилу голову. Ляхи держались міцно за руки з недоляшками, гасили хутко полом’я і знов по-свойому обертали Україну. Аж ось піднявсь страшенний, невгасимий пожар із Запорожжя — піднявсь на ляхів і на всіх недругів отчизни батько Хмельницький. Чого вже не робили тії старости і комісари з городовими козаками, тії консистенти-ротмістри з своїми жовнірами, да й наші перевертні-недоляшки з надвірною сторожею. Як уже не вмудрялись, щоб погасити теє полом’я! Як уже не перегороджували степові дороги своїми заставами, щоб не пустити нікого з України на Запорожжє, так де ж? Кидає пахар на полі плуг із волами, кидає пивовар казани в броварні, кидають шевці, кравці і ковалі свою роботу, батьки покидають маленьких дітей, сини — немощних батьків і матірок, і всяке манівцем да ночами, степами, тернами да байраками чимчикує на Запорожжє до Хмельницького. І отоді-то вже «розлилась козацька слава по всій Україні...». Загалом роман «Чорна рада» Пантелеймона Куліша, написаний у середині ХІХ століття, став віховим для розвитку історичної прози в українській літературі. Текст, наведений за львівським виданням 1890 року та доповнений нарисом професора Віктора Горобця, оформлено в сучасному самобутньому стилі. Читачі матимуть змогу відкрити нові сенси відомого твору української класики, яка із часом лише набуває вартості й звучить повсякчас актуально.
Роман Коваль, Юрій Юзич. Микола Міхновський. Спогади, свідчення, документи. – К.: Видавництво Марка Мельника
Мова у цьому унікальному виданні про ідеолога державної самостійності України, творця українського війська та української преси, автора першої у ХХ ст. Конституції України, адвоката Миколу Міхновського. У книзі опубліковано 26 текстів, які належать перу Міхновського, причому 12 оприлюднюються вперше. Також встановлено авторство Міхновського у 5 текстах, які раніше не пов’язувалися з ним. Крім того, публікуються два інтерв’ю Міхновського – за 1912-й і 1918 роки. 56 спогадів про нього, з них 9 уперше, 113 газетних згадок, а ще 8 спогадів, які уперше оприлюднено за часів незалежності. Олена Теліга ставила Міхновського в один ряд з Тарасом Шевченком, Оленою Пчілкою, Іваном Франком і Лесею Українкою. Поетка вважала, що Міхновський мав цивільну відвагу. І в його конфлікті з письменником Володимиром Короленком, якому Міхновський не подав руки як зрадникові нашого народу, була повністю на боці Миколи Міхновського.
Павло Скоропадський. Спомини: кінець 1917 – грудень 1918 року. – К.: Темпора
Вперше переклад відомих споминів П. Скоропадського виконано з оригінального авторського тексту та без редакційних правок, зроблених у попередніх виданнях. Читач також має змогу ознайомитися з досі невідомими авторськими додатками до споминів та раніше не публікованими частинами мемуарів гетьмана «Моє дитинство на Україні» у перекладі упорядників. У фотододатку вперше публікуються матеріали та фотографії з Архіву Східноєвропейського дослідного інституту ім. В. К. Липинського у Філадельфії (США), колекцій Українського музею та бібліотеки у Стемфорді (шт. Коннектикут, США), Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України, Чернігівського історичного музею ім. В. В. Тарновського й Національного заповідника «Глухів». Також видання містить колоризовані фотографії-реконструкції гетьмана України Павла Скоропадського.
Юрко Тютюнник. Зимовий похід 1919-1920. – Івано-Франківськ: Лілея-НВ
У цьому дослідженні про генерал-хорунжого Армії УНР Юрія Тютюнника (1891–1930), вперше виданому в Коломиї 1923-го, міститься ґрунтовна характеристика героїчних сторінок історії Дієвої армії УНР, що ввійшли в нашу національну традицію як «Перший зимовий похід». На сторінках цієї студії-спомину, яку написав безпосередній учасник подій, знайдемо характеристику військово-політичної обстановки, що склалася в листопаді 1919 р., особливостей контактів Дієвої армії УНР і Галицької армії після того, як командування уклало останню угоду з російським генералом А. Денікіним, діяльності отамана Волоха та боротьбистів з налагодження співпраці з більшовиками в січні 1920 р., проблем взаємин Галицької армії з більшовиками, їхню оцінку від командування Дієвої армії УНР. Важливою буде й характеристика морального стану тогочасних українських збройних сил, що полягав у тому, що в Першому зимовому поході брали участь люди, віддані ідеї визволення України.
Ігор Стамбол, Світлана Кучеренко. Іван та Юрій Липи. – Х.: Фоліо
У цій книзі – про батька і сина, які стали символами українства ще від початку ХХ століття. Іван Липа – один із засновників (разом з Миколою Міхновським) Братства тарасівців, яке постало на могилі Шевченка, мавши головний осередок у Харкові 1900-х років, відомий письменник і редактор. Також автор маловідомого щоденника, який починається розділом «Як я став українцем». Його син, відомий поет і лікар, провідний діяч ОУН, який загинув жахливою смертю від рук НКВС. Видання, підготовлене одеськими істориками в рік подвійного ювілею батька сина, українських письменників-лікарів Івана Львовича Липи (1865-1923) та Юрія Івановича Липи (1900-1944), містить нові факти громадської, політичної, літературної та культурної діяльності батька і сина, знайдені у документах, творах, листах і спогадах Лип та їх сучасників. Оглядаючись на своє життя, І. Липа писав: «...Якби довелося наново вибирати шлях, то тільки цей і взяв би». Який саме? «...Лишень неслушно робитиме той, хто мені тільки малі завдання в життю поставить», - переконував Ю. Липа, шукаючи своє призначення.