З огляду на вражаючі досягнення України у протистоянні та відбитті безпрецедентної та злочинної агресії, настав час повною мірою скористатися четвертим важливим компонентом української перемоги: інформаційним впливом на здатність ворога здійснювати свою агресію.
Ця кампанія, якщо її проводити послідовно, сумлінно, наполегливо та творчо може суттєво знизити витрати та прискорити досягнення мети України.
Досвід показує, що на даному етапі традиційна зміна або пряма військова поразка злочинного режиму у самій Росії можуть виявитися нереальними. Натомість слід визначити таку мету: максимально збільшити потенціал внутрішньої нестабільності в державі-агресорі, що призведе до зростання частоти та масштабів проявів невдоволення та масових акцій протесту, а отже, до зменшення підтримки злочинної агресії та здатності режиму продовжувати війну.
Хоча розвиток цього напрямку вимагає серйозної роботи, цілеспрямованих зусиль і практичної реалізації, тут можна висловити кілька пропозицій.
Основною тезою є: війна Путіна є катастрофою для Росії і призведе до неї.
Не "брати до рук зброю i йти воювати проти Путіна"; не чекати якихось виборів. Потрібно підривати довіру до режиму та підтримку його війни, пов’язуючи це безпосередньо з тим досвідом та інформацією, які мешканці мають і отримують щодня. Це сприйняття вже, хоча й неявним чином, підтримується або принаймні сприймається як імовірне, і його підкріплення є найефективнішим способом сприяти підриву підтримки режиму та його війни.
«Війна Путіна», «катастрофічна війна»: це ключовий мем, який потрібно повторювати та закріплювати пов’язуючи його з фактами та подіями що поширюються через інформаційні канали та інші канали, наприклад, усно від людини до людини.
Для поширення інформації можна використовувати різні канали - навіть, парадоксально у вік інтернету радіо, завжди спираючись на свіжі новини які можна підтвердити іншими джерелами. "Росія страждає від війни, яку розв’язав Путін. Кожен день приносить нові втрати та руйнування. Відповідальність за це несуть виключно Путін та його оточення". Одночасно з цим необхідно уважно стежити за всіма проявами невдоволення в державі-агресорі, які не обов’язково, і аж ніяк не обмежуються, політикою.
Головним моментом якого необхідно досягти в цьому напрямку є численні та безперервні прояви невдоволення населення, що свідчать про перехід соціального стану держави до стану постійної нестабільності. Соціальна нестабільність вжe безпосередньо впливає на здатність противника продовжувати війну.
На цьому етапі динаміка інформаційного впливу, нестабільності та втрат противника може набути ефекту самопідсилення: нестабільність знижує ефективність військових дій, що призводить до подальших втрат; про них стає відомо і цей вплив підсилюється інформаційною кампанією; це веде до подальшого зростання нестабільності, замикаючи цикл на новому рівні. Доки… цей момент стане наступним реальним і важливим кроком для досягнення мети України.
Війна закінчиться тоді, коли держава-агресор не зможе її продовжувати. До цього моменту розмови, благання та торги не мають сенсу. Але є способи наблизитися до цього моменту та пришвидшити його настання.