"А ви доведіть!" – написав я недавно статтю про суперечки наприкінці 80-х початку 90-х років, але минуле переслідує мене й сьогодні (дивіться коментарі до статті Володимира Селезньова "Про Вавилонську вежу, мови і пофігізм" і до моєї статті "Що народжується в суперечці"). Не перевелися любителі доказів і в наш час! Треба буде заради жарту викласти у вигляді статті якусь систему аксіом. Певен, що знайдуться критики, які вимагатимуть, щоб я їх довів. Жарти жартами, але проблема залишається, бо в журналах "Записна книжка" й "Думки вголос" я часто пишу спогади про минуле й пов'язані з ним висновки. Доводити те, що випливає з власного досвіду, погодьтеся, трохи проблематично. Приміром (це за мотивами однієї гуморески), я кажу:
- Обережно! Там прірва.
А мені у відповідь:
- А ви доведіть!
Ну що я маю сказати?
- Кажу ж вам, там прірва, урвище! Проїзд заборонено! ... Але вам можна.
Або ось ще одна, на цей раз правдива, історія.
Одна дама, що самостійно не могла навіть пряму лінію накреслити, ні з того ні з сього раптом заявила мені:
- Ти не думай, що ти такий розумний і всезнайка! Я так же, як і ти, інститут закінчила (мабуть, ця фраза була в неї заготовлена наперед).
Я не став сперечатися. Розумієте чому?
Кінець історії – у 90-х вона пішла торгувати пиріжками на базар. До речі, це була її давня мрія.
Але повернімося до проблеми, як доводити висновки з власного досвіду. Просто на нього посилатися? Не вийде! Бо може знайтися отака розумна дама (або джентльмен), яка (чи який) буде стверджувати протилежне, посилаючись на свій власний досвід. От і виходить моє слово проти її (або його). Далі залишається або покластися на розсуд читачів, або доводити, що мій досвід вагоміший, посилаючись на свою освіту, стаж, посаду, на визнання колег, – словом, пошити себе в дурні. Як бачите, вибір очевидний – краще покластися на розсуд читачів.
То як же, шановні читачі, вам узнати, чи можна довіряти моїм словам? Не так вже й складно. Просто порівнюйте сказане мною зі своїм особистим досвідом, якщо він у вас є, та читайте інші мої дописи й поступово складайте судження про те, наскільки мої слова заслуговують довіри. На жаль, нічого кращого запропонувати не можу, хіба що нагадати пораду "Як розпізнати, коли вам брешуть".