Раніше я розповів, як разом з калькулятором, що програмується, ми вчинили переполох у мирному й усталеному житті проектувальників металоконструкцій ("Калькулятор, якому пороблено"). Але забув розповісти про найважливіше – про замах на головний принцип соціалістичної праці. Треба сказати, що й при соціалізмі праця багатьох працівників оцінювалася за обсягом виконаних робіт. Зокрема, так платили проектувальникам від інженера до ведучого інженера. Але соціалізм не був би соціалізмом, якби полишив заробіток радянських людей автоматично залежати від обсягу виконаних робіт та інших об'єктивних факторів. Тому для ручного керування зарплатами залишалося багато чинників: від премій, що давали або не давали в ручному режимі, до майже узаконеного шахрайства – пообіцяти й не заплатити. Таким чином, начальство й, головне, партія завжди мали можливість коригувати зарплати, згідно зі своїм уявленням про "подлінную" справедливість. Наведу вам приклад тогочасних уявлень про неї радянських чиновників. Одна поважна дама, керівник проєктної групи, якось спитала мене:
– Як ти вважаєш? От працюють два землекопи, обидва копають однакові ями. Один з них міцний та здоровий, а другий слабкий та хирлявий. ... Перший, граючись, викопав за дві години свою яму й лежить – відпочиває, а другий старався мучився й ледве за чотири години впорався. Як по-твоєму, кому більше слід заплатити?
– Обом однаково, – відповів я.
– Е, ні! – Задоволено заперечила мудра дама. – Більше треба заплатити тому, хто більше старався.
Якщо думаєте, що це окремий випадок, помиляєтеся. Раніше я працював майстром на будівництві. Там від робітників я почув таку приказку: "Нам не треба ваша робота, нам треба, щоб ви мучились". Вона ж не на пустому місці з'явилася!
Або ще такий випадок на суботнику в Дніпродіпрошахті. Направив нас райком у поміч якійсь будівельній організації прибрати будівельний майданчик від будівельного сміття й виконати вертикальне планування, тобто вирівняти землю на майданчику. Інструментів – тільки лопати й лом. Чудова виховальна робота була гарантована на весь день. Те що й треба керівництву райкому. Один з наших обурився: тут бульдозеру півгодини роботи! Тут же стояв і бульдозер. Він підійшов до бульдозериста, якось з ним домовився, і все було зроблено швидко й майже без нашої участі. Райкомівський інспектор розцінив це як заколот проти партії. Блідий як полотно наш керівник гарячково шукав для нас будь-яку дурну, аби важку, роботу.
До речі, ви тепер розумієте, хто розвалив СРСР?
Що, американці? Годі! Забудьте все, що тут читали!
Але повернімося до калькулятора, якому я щось поробив і який після того, збісившись, зазіхнув на роботу двох найдосвідченіших ведучих інженерів, Антоніни й Тамари. Це було б ще півбіди, але, як виявилось, ми з ним, тобто з калькулятором, замахнулися на головний принцип соціалістичної праці. Так-так, на той самий, що сформулювали робітники-будівельники: "Нам не треба ваша робота, нам треба, щоб ви мучились". І справді, всі проєктувальники працювали в поті чола. Розумова робота, щоб ви знали теж буває важкою. Особливо, якщо вона дурна. А я тим часом "грався" зі своїм калькулятором, який за мене виконував більшу частину моєї роботи та ще й потенційно зазіхав на роботу Тамари й Антоніни. Тож начальник відділу без сумніву вчинив мудро й розважливо, перевівши мене на іншу роботу чимдалі від мучеників соціалістичної праці.
1 Є таке паскудне слово в московитському "язиці". При соціалізмі прикметник "подлінний" означав, що слово, до якого він додається, слід розуміти в протилежному смислі. Наприклад: подлінная правда – це брехня, подлінная справедливість – це несправедливість.
2 Копання ям (і, взагалі, земляні роботи) було улюбленою партійною працею. Не те щоб сама партія любила копати, але любила змушувати робити це радянських людей. Згадайте, хоч би, Біломорканал.