Коли Жадан у дев’яностих казав, що давайте, мовляв, вашу «Гігєну» зробимо електронним видання, я відповідав, що ні, нехай журнал буде паперовим, бо як вимкнуть світло, то й цілий пласт літри двотисячників накриється. І ось вам, будь ласка – всі сайти того часу зникли, а «Гігієну» і зараз, тобто через тридцять років, аспірантки можуть потягти з шухляди професорського столу в Ростика Мельникова. Про це навіть роман написали, про який далі
Та й нинішні автори у соціяльних мережах так само щоразу нагадують, мовляв, час зараз такий, що одні ШІ генерують кіно та музику, другі ШІ про це пишуть, а треті ШІ про це читають, розважаючись самі з собою. Тим часом, у "Житті після штучного інтелекту" Іванни Пшеничної нам пропонують зазирнути ще далі, у майбутнє з суцільними ШІ. За сюжетом, технології і штучний інтелект перебрали на себе всі обов’язки із забезпечення людського життя і комфорту. Люди більше не вміють працювати руками, навіть не знають, як вирощувати урожай, керувати авто, ба навіть готувати їжу. Але всі щасливі — чому б і ні? Аж доки однієї ночі не накривається глобальна мережа, а з нею — і штучний інтелект. Немає більше електрики, тепла, продовольства, не працює транспорт — суцільний колапс.
"Дорога мала дивний і незвичний вигляд: - зауважує головний герой, - усі вулиці порожні - ані людей на тротуарах, ані техніки, яка щоранку прибирала вулиці, ані тварин, яких мали вигулювати господарі - суцільна пустка. Іноді виловлював оком, як із вікон визирають налякані містяни. Крамниці, торгові центри, спортивні комплекси були досі зачинені. На подвір'ях шкіл і дитсадків не чути дитячого гамору. Звична підсвітка будівель вимкнена. Громадський транспорт стояв на дорогах з відчиненими дверима порожній. Тишу порушував лише свист вітру десь угорі й завивання протягів".
Тож як вижити за таких обставин? Як і де здобути знання? Що робити, якщо відновлювати колишній устрій ніхто не збирається, адже ці події не наслідок збою системи, а запланований хід когорти змовників, які вирішили, що можуть обернути всіх інших людей на своїх рабів? І як за таких умов узагалі лишитися людиною? Це книжка для того, хто готовий брати відповідальність за своє майбутнє і керувати власним життям, незважаючи на жодні обставини.
Іванна Пшенишна. Життя після штучного інтелекту. – К.: Зелений Пес, 2026