«Все мені дозволено,
але не все мені на користь.
Все мені належить,
але ніщо не повинно володіти мною»
Апостол Павло «Послання до корінфян»
В тридцятих двадцятого в кабінеті однієї із британських спецслужб втомлений працівник вирішив трохи розслабитися, зробити перерву і, не замислюючись, увіткнув щупи осцилографа у листок фікуса, який стояв поряд. І побачив на екрані сплеск електричного імпульсу. Фікус відреагував на укол!
Далі були нові експерименти із рослинами, які однак не привнесли якоїсь ясності, а то й зовсім не вписувалися в теорію діалектичного матеріалізму. Далі була і така своєрідна, але абсолютно реальна «помста» рослин жирафам, яка стала основою для розвитку сюжету відомого фантастичного фільму. Експериментів і пригод із дивною поведінкою рослин, яка не вписувалася в уже оприлюднені закони еволюції, накопичилося за двадцяте століття стільки, що можна було поставити не один фантастичний фільм, але й написати багатотомний бестселер на кшталт «Сага про Форсайтів».
Але це був вже другий крок до розуміння, що не все так просто в нашому матеріальному світі, в якому практично все можна прорахувати за допомогою математичного інструментарію, а ось пояснити...
Перший крок зробив Олександр Чижевський, геліоритмолог, геліобіолог, дослідник впливу сонячної активності на різноманітні процеси на Землі. Чижевський встановив досить цікаву закономірність, яка показала, що масові події в історії людства за останні дві з половиною тисячі років (до 1900 року) досить гарно вписувалися в періодичну систему. Що на одне століття припадало в середньому дев’ять хвиль масових подій з періодом в одинадцять років. І сонячна активність має також періодичність в одинадцять років!
І Олександр Чижевський зробив несподіваний висновок, що саме сонячна активність провокує масові соціальні події на Землі. А з початком прямих досліджень за допомогою телескопів ця тенденція знайшла своє пряме підтвердження і підбадьорила Чижевського, бо його теорія стала досить популярною серед широких верств суспільства на початку двадцятого століття, хоча науковці неоднозначно сприйняли її.
В другій половині двадцятого століття українські астрофізики у своїх дослідженнях сонячної активності знову звернули увагу на теорію Чижевського і дійшли висновку, що Сонце не провокує масові соціальні процеси. Для прикладу, друга світова війна розпочалася 1 вересня 1939 року, а гігантські плями на Сонці з’явилися тільки 5-6 вересня. А найбільший максимум плям на Сонці було зафіксовано у 1957 році… після серії найбільших випробувань ядерної зброї в СРСР і США.
Ви вже відчуваєте, на що я натякаю? Правильно, на взаємозв’язок масових кривавих соціальних процесів на Землі і, як реакцію, грандіозних космічних процесів. Але яким боком до цього приткнути нашого британського фікуса?
Фікус нехай поки постоїть. А ми тим часом розгорнемо географічну мапу України і уважно поглянемо на неї. І ми побачимо грандіозну мережу річок і річечок, які пронизують всю територію нашої країни. Немов кровоносні судини.
А тепер відірвемося від планшета/телефона і прогуляємося до найближчої річечки. І що ми побачимо? Ми побачимо на місці річечки гниле стояче болото, заросле бур’янами та амброзією, а долина по вінця закидана сміттям. А той зовсім не побачимо нічого, хоча на мапі там ще числиться річечка. Ну знищили річечку, бо треба було поставити супермаркет…
Давайте хоч на мить уявимо собі, що то не гнила, з незрозумілим хімічним складом вода Десни плине понад ситою Хотянівкою, а то кров у наших артеріях. А оті всі захаращені сміттям із стоячою гнилою водою річечки – то кровоносні судини нашого організму. Нашого, особистого організму, який ми дуже любимо і задля якого ми вишукуємо правильну і кошерну їжу…
Я вже мовчу про те, що по річках Горинь і Стир ходили кораблі і баржі, і це було вигідно не тільки в плані логістики, але й була очевидною економічна вигода для всього регіону і для торгівлі з сусідньою Білоруссю (забудемо на хвильку про політику). Я хочу акцентувати вашу увагу на «правильній і кошерній їжі». І саме тут на перший план виходить наш фікус.
Наш фікус споживає воду із наших же річок і річечок. Якщо ту рідину в географічних руслах ще можна назвати водою. А ще наш фікус споживає рідину із підземних горизонтів, яка, згідно клятви маркетолога, є абсолютно чистою водою.
Однак маркетолог сором’язливо забувся сказати вам, що вода в підземні горизонти поступає зверху, з поверхні землі. І ця вода очищається не тільки товщею ґрунту, але й мільйонами тон виробничих відходів, сміття і лайна, які накопичилися лишень за одне століття цивілізаційного розвитку. Зауважимо, що навіть льодовики Антарктиди загиджені радіоактивними осадами після масових випробувань ядерної зброї.
І наш фікус перебудовує структуру свого організму згідно хімічному складу отриманої рідини, а енергетичні можливості для цього, як свідчать показники осцилографа, в наявності… А наш фікус стоїть першим у харчовому ланцюжку всієї ноосфери…
Ви шукаєте кошерну їжу панове? Ну-ну… Успіхів вам.
Тепер повернемось до нашого Сонця, яке останні роки надзвичайно активне. Можливо Сонце нас попереджає не тільки про коронавірус чи модне сьогодні глобальне потепління? Можливо Сонце попереджає нас про грандіозну мутацію…
Примітка:
У своєму пості я спирався на статті українських астрофізиків П.Р.Романчука і В.Г.Лозицького, а тому сприймаю всі уточнення і коригування.