«Гібридна» війна з Україною.
Весною 2014 року Росія розпочала, так звану «гібридну» війну проти України, окупувавши частину її території і убивши майже 15 тисяч її мешканців. Проте, офіційна Москва й до сьогодні не визнає власної участі у агресії проти сусідів, адже на нас вони застосували і відпрацювали «нетипові» види бойових дій. Тобто нам, як жертві агресії, було дуже важко довести, що проти нас розв’язали війну.
Військова наука дає кілька визначень, що це таке за явище – «гібридна» війна (англ. Hybrid warfare) - вид ворожих дій, при якому нападаюча сторона не вдається до класичного військового вторгнення, а пригноблює свого опонента, використовуючи поєднання прихованих операцій, диверсій, кібервійни, а також надаючи підтримку бунтівникам чи повстанцям, які діють на території противника . При цьому військові дії можуть взагалі не вестися. Нападаюча сторона здійснює стратегічну координацію зазначених дій, зберігаючи при цьому можливість правдоподібного заперечення своєї участі в конфлікті.
Загалом, фахівці з воєнного мистецтва сходяться до думки, що «гібридна» війна – це «комбінована» війна, в якій поєднуються «симетричні» бойові дії (захоплення територій із застосуванням зброї) із «асиметричними» (диверсії, кібервійна, інформвійна, повстанці, «пята колона» ітд.). І саме в «гібридній» війні ця «асиметрична» компонента бойових дій є визначальною.
Хоча можна усі війни в історії людства назвати в тій чи іншій мірі «гібридними» проте російсько-український збройний конфлікт – реальний приклад, коли Москва, фактично, не вела класичних бойових дій, а отримала оперативну перевагу і контроль над частиною території опонента, застосовуючи саме «нетипові» дії.
Росія в Україні, як на армійському полігоні, відпрацьовувала і продовжує це робити найрізноманітніші методи цих «нетипових» бойових дій. Варто згадати і кібератаки на українські органи державного управління, які здійснювались в 2014-2015 роках.
Щодо різного виду «повстанців», «самооборони», «бунтівників-сепаратистів», «добровольців» і «відпускників» - то з перших днів їхнього виникнення й застосування в конфлікті і до сьогодні, зокрема на Донбасі, цей метод дозволив на тривалий час «зв’язати» сили української армії і примусити її діяти не проти реального опонента - Росії, а проти іррегулярних сил (банд, бойових груп та інших формувань). Хоча ніхто не сумнівається, що створювала і озброювала (і продовжує це робити-авт.) подібні формування саме Російська Федерація і саме в контексті ведення війни проти України.
Досить успішно на «українському полігоні» Москва відпрацювала і «псевдополітичні» методи війни – різні «референдуми», «вибори», «заходи» з «державотворення і формування місцевих влад»… Наслідком їх стали виходи з під державного українського контролю кримського півострова і частини територій Донецької і Луганської областей.
Проти України постійно ведеться «інформаційна» війна, яка полягає втому, щоб Україні нанести якнайбільшої шкоди в інформаційній сфері через дезінформацію та пропаганду для досягнення певних політичних або військових цілей. Головні наслідки цієї війни – те, що й до сьогодні у нашого суспільства немає єдності проти агресора, а світова спільнота не завжди насправді бажає визнавати, що проти України воює Росія.
Звичайно, під час ведення бойових дій проти української армії Росія неодноразово застосовувала, в якості випробувань, певну кількість новітніх озброєнь. Варто згадати і важкі вогнеметні системи (ТОС) «Буратіно» і «Солнцепек», які в жовтні 2015-го року помітили на Луганщині. Засоби РЕБ «Леєр-3» РБ-341В, 1Л269 «Красуха-2», РБ-109A «Билина» і комплексу радіоелектронної боротьби «Репелент-1». Різні нові прибори для бронетехніки і розвідувальні системи.
Але на Донбасі досить великий ризик втрати нових зразків, адже українська армія –сильний противник. Потрапляння до рук українців певного озброєння, яке за декларацією Росії може бути лише у ЗС РФ є доказом для світової спільноти справжньої російської агресії. І Хоч Москва на це мало зважає проте частину цих випробувань вона перенесла в інше місце, і для цього навіть вступила в ще одну війну – близькосхідну.
«Цілі» бомбардувань – сирійські лікарні і школи.
Восени 2015-го року Росія вирішила розпочати справжню війну з реальними бойовими діями і застосуванням своїх військ й озброєння. Російська влада втрутилась у громадянську війну в Сирії на боці тамтешнього президента Башара Ассада, якого підтримувала лише третина населення. Москва до того постачала Дамаску чимало озброєння і бойової техніки, але тепер відряджала ще й своїх військових, щоб ті брали участь в бойових операціях.
З вересня 2015 року і до сьогодні в Сирії перебуває потужне угрупування російських військ, яке складається з авіаційної групи ВКС на аеродромі Хмеймім, бази ВМФ в Тартусі і постійного оперативного з’єднання ВМФ в Середземному морі, а також підрозділів морської піхоти, військової поліції, сил ППО, РЕБ, розвідки і РХБЗ.
Те, що Сирію росіяни використовують, як полігон, вони навіть не приховують. Їм відверто плювати на понад 10 тисяч жертв серед місцевого населення, які загинули внаслідок російських бомбардувань та авіаударів. За даними правозахисної групи «Сирійський наглядова центр з прав людини» (SOHR), серед жертв російської зброї понад 2 тисячі складають діти.
Інша правозахисна організація «Сирійська мережу з прав людини» (Syrian Network for Human Rights, SNHR) звинуватила Росію в скоєнні «сотень військових злочинів» під час її військових операцій в Сирії, починаючи з 2015 року. За її даними на кінець 2019 року під час активних бойових вильотів російські війська розбомбили як мінімум 1 083 життєвоважливі об'єкти, що знаходяться під захистом міжнародних конвенцій під час війни. У їх числі - 201 школа і 190 медичних установ (!!!), фактично за чотири роки щотижня російські аси розстрілювали одну школу і одну лікарню.
На «сирійському полігоні» росіяни випробовували власне озброєння. Зважаючи на кількість, так званих, «супутніх жертв» бойових дій, місцеве населення для росіян часто ставало просто «мішенями». Бомби й ракети, які російські льотчики випробовували в Сирії, обирали своєю «ціллю» лікарні і школи.
Розповідаючи про діяльність своїх військових міністр оборони РФ Сергей Шойгу в рамках просвітницького марафону «Новое знание» дав інтерв’ю російським ЗМІ. У ньому він зазначив, що на базі Хмеймім постійно були присутні представники підприємств ВПК, інколи їх число сягало майже восьми десятків, в Сирії були випробувані близько 300 видів озброєння, бойової та спеціальної техніки: - «Где еще можно проверить оружие? На войне. Как бы мы не хотели, но государственные, войсковые и армейские испытания - это все, конечно, хорошо, но главная оценка ставится все-таки в зачетку именно там», - зазначив Шойгу, маючи на увазі під словом «там» - розбомблені сирійські села і міста. Саме в Сирії росіяни випробовували винищувач п’ятого покоління Су-57 і танки т-14 «Армата», але це – кращі зі зразків, до решти – чимало питань.
Те, що російське озброєння недосконале (і саме тому від нього стільки «супутніх жертв»), росіяни цього навіть не приховують. – «Что нам дала в итоге Сирия? Прямо скажу, что мы там встретили очень большое количество неприятных неожиданностей. И я их еще мягко называю. Выяснилось, что то оружие, которое было принято на вооружение и прошло госиспытания, таковым по сути своей не является. В итоге мы почти полтора десятка видов просто сняли с вооружения. Перестали их производить», - заявляє Шойгу. Виявляється, чимало зразків російського озброєння (засоби зв’язку , РЄБ, розвідки і ударні комплекси- авт.) – це «не озброєння», адже його неможливо застосовувати, удари наносяться будь-куди. Шойгу назвав це – «неприятными неожиданностями»…
Проте, загиблі через недосконале російське озброєння і кровожерливих російських вояків, сирійські діти і розбомблені лікарні – це дрібниця, адже досвід ведення бойових дій на території іншої держави став «унікальним» і «безцінним» для російської армії. В ВКС практично кожен льотчик пройшов через випробування реальними бойовими вильотами.
Крім того Росія потішила власну імперіалістичну пиху, відрядивши на базування в Сирії ударну силу, здатну нести ядерну зброю, а також недвозначно натякнула американському флоту в Середземному морі, що амбіції Росії значно вищі, ніж Близький Схід.
Три Backfire проти 6-го флоту США.
Днями до російського угрупування ВКС в Сирії приєднались «літаки – ракетоносці», дальні бомбардувальники ТУ-22 М. Російське міноборони повідомило, що: «На російську авіабазу Хмеймім в Сирійській Арабській Республіці здійснено переліт трьох дальніх бомбардувальників Ту-22М3. Базування літаків даного типу на цьому аеродромі здійснюється вперше. Екіпажі Ту-22М3 будуть освоювати повітряний простір над Середземним морем, виконуючи навчальні завдання», - йдеться в заяві.
Крім того росіяни зазначили, що на авіабазі Хмеймім завершена реконструкція другої злітно-посадкової смуги з повною заміною покриття та установкою нового світлосигнального та радіотехнічного обладнання. Також була збільшена довжина злітної смуги. Тепер з цією авіабази можуть здійснювати польоти всі типи літаків, що стоять на озброєнні російської армії, в тому числі літаки важкого класу.
Ту-22М3 можуть нести на борту до 6 тон озброєння і навіть ядерну зброю, тому зрозуміло, що їхнє перебазування в Сирію - зовсім не для участі в місцевій війні. Росіяни навіть не приховують, що мета перекидання сюди «ракетоносців» (по класифікації НАТО Ту-22М –«Backfire») – погроза 6-му американському флоту, який перебуває в Середземному морі. Крім того, в цей регіон також рухається авіаносна ударна група Британського Королівського флоту на чолі з «Куїн Елізабет», а також в напрямку Сирії прямують ще й три американських десантних кораблі з морською піхотою на борту. Тож росіяни вирішили налякати союзників по Альянсу своїми трьома Backfire.
Чому в Хмеймім перекинули Ту-22М3, а не інші стратегічні бомбардувальники, скажімо, Ту-160 або Ту-95? Тому що саме цей літак більшою мірою призначений для ураження морських цілей. Його швидкість на висоті - 2 300 кілометрів на годину. Висота польоту - 13 тисяч метрів. Дальність польоту - 6-7 тисяч кілометрів. Запас палива на борту - під 50 тон. По суті, це літаючий ракетоносець.
В Сирії Backfire вже не раз наносили і бомбові і ракетні удари, проте вони прилітали сюди за кілька тисяч кілометрів з російських аеродромів, зокрема Моздоку. Найближчою точкою вильоту був аеродром «Бельбек», який в 2014 році РФ захопила в України. Злітну смугу тут переобладнали під зліт-посадку важких бомбардувальників.
Росіянам такі маршрути були довгими і невигідними. Проліт здійснювався або через Туреччину, або через Іран та Ірак. Був і ще довший маршрут - через аеродром «Оленья» на Кольському півострові, потім навколо Скандинавії, Британських островів і всієї Європи (з дозаправкою над протокою Гібралтар), і вже через Середземне море в сторону Сирії, де, відпрацювавши ракетами, літаки йшли в сторону Каспійського моря (з другої дозаправкою) і потім на базовий аеродром в Енгельсі Саратовської області. Загалом літаки «накручували» до 14 тисяч кілометрів в цілому.
Тепер, базуючись в Сирії, таких довгих перельотів росіяни зможуть уникнути. В Хмеймімі є і заправка, і поповнення боєкомплекту в разі необхідності, і можливість цілодобового бойового чергування над Середземним морем. Крім того, з Хмейміму можна вийти «на ціль» «оминувши» ППО Туреччини, яка є членом НАТО, і у випадку конфлікту зі США буде полювати за російськими літаками. Також значно скоротить час перебування в повітрі літака, тобто зменшиться можливість його виявлення системами ППО.
Ту-22М3 може нести три гіперзвукові ракети 9-С-7760 комплексу «Кинджал» і саме з ними, як стверджують російські експерти, літаки прибули в Сирію. Раніше їх озброювали протикорабельними ракетами Х-32 класу «повітря-земля» з дальністю ураження до 600 кілометрів і швидкістю близько 5000 км / год, що дозволяє їй проривати ПРО класу Aegis (проти балістичних ракет – авт.). Тепер в Сирії росіяни хочуть випробувати ще й «Кинджали» - комплекси з гіперзвуковими ракетами 9-С-7760, які вважаються найсучаснішим російським озброєнням, яке здатне проходити будь яку систему ПРО і ППО.
Росія повертає на озброєння Ту-22М, сьогодні складі ВКС є близько 130 літаків Ту-22М3, проте понад сотня з них знаходяться на зберіганні, але 30 літаків цьогоріч планують модернізувати до рівня Ту-22М3М і озброїти «Кинджалами». Росіяни вважають, що повернення цих бомбардувальників на озброєння їхньої армії здатне кардинально змінити розстановку сил на Середземноморсько-Чорноморському театрі воєнних дій.
Також у планах Москви, через базування дальної авіації в Сирії, розповсюджувати свій військовий вплив на Північну Африку і Індійський океан.