Книголюби знають, що 14 лютого — не лише про закоханих. Це ще й день любові до книжок і проста нагода поділитися цією любов’ю з іншими. Тож авторки видавництва “Ранок” розповідають про те, як вони відзначають День книгодарування, кому дарують книжки та чому для них важливо ділитися історіями з іншими.
Анна Повх, “Це дівчача справа! 36 історій, які звільнять тебе від стереотипів”
У мене, на жаль, немає традиції влаштовувати обмін подарунками на День книгодарування, але я б дуже хотіла її розпочати, бо книжкових подарунків багато не буває. Хочеться подарувати близьким давно бажані ними книжки, зробити приємні сюрпризи. Та й сама я була б дуже рада отримати книжковий сюрприз. Ми з подругами постійно стежимо за оновленнями книжкових вішлистів одна одної, щоб не пропустити нові книжкові знахідки, які й собі може захотітися додати. Тож так я точно знаю, які книжкові подарунки вони хотіли б отримати.
Євгенія Шульга, “Супермен у капцях”
День книгодарування святкую кілька разів на місяць.
До дати не прив'язуюсь, бо книги — це любов не лише 14 лютого, але щодня. Дуже часто дарую книги сину, бо для нього книга — це дійсно найкращий-найкращий подарунок. На пошті його вже чекають "Вершники дощу" Катерини Штанко, але тссс, бо він про це ще не знає ;)
Собі останнім часом купую книги рідко, бо хочу прочитати все те, що чекає й сумує на книжкових полицях. А там зібралась неабияка книжкова компанія, яка потребує моєї уваги і часу.
Дуже радію, коли знаходжу теплі, глибокі історії, які стишують і сповільнюють світ навкруги. Останньою такою книгою-подарунком собі була "Ану бігом ходіть їсти!" Христини Кішик, яка вся зіткана з правди, світла і любові, з теплої їжі, яка заміняла нам у дитинстві теплі слова.
Ольга Купріян, серія “Панна”, “Суперклей для вази” та інші
Оскільки я працюю у книжковій сфері, то про День книгодарування пам'ятаю завжди. Але чи святкую — не зовсім у традиційному сенсі, бо книжки я купую незалежно від свят, а дарую — переважно якщо знаю, що цей подарунок дуже бажаний. Такі реалії книжкової бульбашки :)
Доньці подарую комікс, який вона сама вибере. Вона любить серії про Адель, кицю Чі, "Сестри", усе навколо світу "Ґравіті Фолз". Подругам підійде новий "Сердечний співаник" від "Локальної історії". Також придивляюся до збірки "Так ніхто не кохав": чудовий вибір, коли одне свято накладається на інше.
Міла Іванцова, “Віка та Міка. Амариліс та інші історії”
Символічно, що День Книгодарування відзначається у День Закоханих. Адже дарувати книжки — означає ділитися теплом любові до них зі співзвучними людьми.
Я часто дарую книжки, не чекаючи спеціального дня. І написані мною, і куплені у книгарнях. Дарую також книжки з домашньої бібліотеки. Хочу, щоб вони були «в роботі», читалися багатьма людьми. Регулярно дарую книжки бібліотекам і закликаю всіх це робити, особливо сільським, де є читачі, але критична ситуація із сучасною літературою. Навіть одна подарована хороша книжка — це вже більше, ніж нічого. А ще я люблю дарувати книжки своїй онуці. У віці в неповних чотири роки вона вже має чималу бібліотеку і навіть сама нещодавно стала героїнею нової дитячої книжки видавництва «Ранок».
Не знаю, що би я хотіла отримати в подарунок, більше люблю дарувати сама, хоча близькі люди нерідко вгадують мої таємні бажання ;)