Сувора буденність науковця, який щодня копирсається в цифрах і даних.
(Навздогін до вчорашньої лекції вельмишановного Йосифа Зісельса «Математичні аспекти пандемії COVID-19»)
Сьогодні і вчора Міністерство охорони здоров’я не розмістило на своїй сторінці щоденні файли, в яких відображається статистика госпіталізацій та заповнюваності ліжкового фонду.
Оскільки аналогічна інформація відображається на сайті РНБО, довелось завітати туди.
За результатами цієї прогулянки мушу сказати таке: якщо кожна з цих інституцій при поданні інформації буде просувати свої політичні цілі замість того, щоб викладати РЕАЛЬНУ статистику, будь ласка не очікуйте, що прогнози, побудовані на ваших даних будуть релевантними.
Поясню на прикладі показника «Всього ліжок» або загальний ліжковий фонд.
Згідно сайта МОЗ під час піку третьої хвилі станом на 12.04.2021 загальноліжковий фонд становив 164041 ліжкомісце. Сайт РНБО між тим показував «трохи» іншу цифру – 76447 місць. В два рази менше. Якщо не помиляюсь, досьогодні в нас фінансуються ліжкомісця а не пацієнти. Отже, МОЗ профінансував з бюджету 88 тисяч віртуальних ліжок.
Того ж 12 квітня за інформацією МОЗ в лікарнях з підозрою та підтвердженим ковідом перебувало 49592 пацієнти. Проте сайт РНБО повідомляє, що реальних ковідних місць було лише 43975. Тобто майже 6 тисяч пацієнтів лежали в непристосованих для цього місцях. Тим часом пан Степанов браво повідомляв про більш ніж 68 тисяч ковідних місць, забезпечених киснем.
І коли ми сьогодні кажемо про розкрадання ковідного фонду, то це історія не про дороги. Бо побудувати дорогу за рахунок ковідних грошей – то є нецільове використання коштів. А розкрадання – це фіктивні ліжкомісця з фіктивною оксигенотерапією.
Дивна річ. Після зняття Степанова показник загальної кількості ліжок на сайті МОЗ почав поступово зменшуватись і за місяць скоротився майже вполовину. Також вполовину розтанули ліжкомісця, забезпечені подачею кисню. Розтанули разом з мільярдами, виділеними з ковідного фонду. Нашими коштами – українських платників податків.