Великою мірою ми йдемо за думкою експертів і загальнокультурними стереотипами. Але чи можуть експерти помилятися?
Авторка цієї книжки розповідає про те, як різноманітні інституційні труднощі століттями перешкоджали жінкам на Заході займатися мистецтвом, і розмірковує над тим, як досягнути майбутньої свободи. По суті, своїм твором "Чому в нас не було великих художниць?", вперше опублікованим у 1971 році, Лінді Ноклін вдалося змінити світ, хоч його назва сформульована як питання, і насправді авторка відмовляється давати на нього відповідь. Натомість, озброєна неперевершеною проникністю і дотепністю, вона ставить під сумнів саму концепцію мистецької геніальності. Адже, будучи написана у часи розквіту феміністичної теорії, а також квір-теорії, расових та постколоніальних студій, книжка пропонує ширший огляд поточних здобутків та викликів жіночого мистецтва, тобто розповідь у глобальному контексті.
"Цей текст вчить нас бачити соціальну детермінованість наших мистецьких орієнтирів, - уточнює післямова до цієї актуальної книжки. - Звісно, у кожної небайдужої до художнього образу людини є інтуїтивний смак і відчуття правди мистецького вислову. А втім, багато наших установок є продуктом виховання. Великою мірою ми йдемо за думкою експертів і загальнокультурними стереотипами. Чи можуть експерти помилятися? Чи можуть стереотипи бути хибними? Лінда Ноклін змушує нас замислитися над природою мистецького канону. В Україні внаслідок постійних соціальних турбулентностей розуміння історії мистецтва протягом останнього сторіччя змінювалося стільки разів, що говорити про якийсь однозначно вкорінений канон неможливо. Проте у нас завжди є туга за визначеністю, потреба чітко окреслити коло мистецьких феноменів, які однозначно заслуговують на те, щоби отримати "квиток у вічність".
Лінда Ноклін. Чому в нас не було великих художниць? – К.: Komubook, 2025
Ілюстрація: Тамара де Лемпицька